![]()
Серед безлічі нон-фікшн новинок та видань, які нині впевнено займають свої полиці у книжкових магазинах, необізнаному читачу спершу буде важко зробити правильний вибір на користь дійсно вартої книги, що не буде припадати пилом, щойно прийдеш додому та покладеш новопридбане видання в кутку стола.
Серед безлічі нон-фікшн новинок та видань, які нині впевнено займають свої полиці у книжкових магазинах, необізнаному читачу спершу буде важко зробити правильний вибір на користь дійсно вартої книги, що не буде припадати пилом, щойно прийдеш додому та покладеш новопридбане видання в кутку стола.І як будь-яку нову справу починають зазвичай з чогось малого, роблячи baby steps до пізнання та осягнення, нехудожню літературу в незнайомій для читача царині також рекомендовано дозувати, аби не відлякати химерними термінами чи не закидати одразу викликами та спонуканнями до дій на шляху до миттєвих змін.
Маленькі книжечки нової серії «Класика Harvard Business Review» від видавництва Книголав особливо припадуть до душі людям, які шанують свій час та не воліють витрачати його на томи по 300-400 сторінок, що, як часто таке буває, переливають з пустого в порожнє, починаючи з історії психології або переконуючи п’ятдесят вступних сторінок поспіль, чому я маю прочитати книжку, яку маю щастя тримати в руках.
Якісно перекладені та оформлені у кишеньковому форматі публіцистичні есе були написані в кінці 80-х та 90-х років та неодноразово перевидавалися журналом Harvard Business Review.
Їх автори відомі гуру бізнесу, економіки та менеджменту: Пітер Друкер — американець австрійського походження, економіст та публіцист, найвпливовіший теоретик менеджменту у ХХ ст., в основі теорій якого панує думка про інформаційне суспільство майбутнього, рухоме постійними змінами та трансформаціями, до чого слід буде пристосуватися усім — від молодшого спеціаліста до керівника вищої ланки; Джон Гебарро — професор, викладач управління персоналом у UPS Foundation, професор-емерит Гарвардської школи бізнесу; Джон Коттер — професор ім. Коносуке Мацушіти зі спеціальності «лідерство», професор-емерит Гарвардської школи бізнесу.
Композиція статті «Як управляти собою» П. Друкера представлена у вигляді іменованих розділів, підкріплених фактами з історії та прикладами з реального життя. Кожен розділ ставить перед читачем конкретне питання (Які мої сильні сторони? Як я виконую роботу? Які мої цінності? та інші) та пояснює в процесі, на що впливає відповідь та як її доцільно застосувати в житті.
«Людина може виконувати роботу, спираючись тільки на свої сильні сторони. Не можна досягти хороших результатів на основі слабкостей, не кажучи вже про те, чого людина не вміє взагалі».
«Як управляти своїм босом» Дж. Гебарро та Дж. Коттера так само «пророзділована», проакцентована та підсилена прикладами, але відмінність у тому, що тут у стислому вигляді проаналізовано сам механізм побудови стосунків між підлеглим та начальником (що, як виявляється, у корені невірний), та крок за кроком виведено алгоритм взаємокорисної співпраці та вміння зрозуміти керівництво, адже скільки людей, стільки й підходів та образів мислення.
«Стосунки з босом — це тільки половина справи. Інша частина — це ви, причому над нею ви маєте більший контроль».
У нас усіх однакові 24 години в добі, і як ми їх використаємо — справа індивідуальна. Чи не провести пару цих годин з користю за доцільними для кожного книжечками?
Анастасія Нарольська
Купити книги «Як управляти собою» та «Як управляти своїм босом»