Найкращий зразок військової фантастики з часів виходу роману Тома Кленсі «Полювання на „Червоний Жовтень“».
Evening Standard
Ви замислювались коли-небудь, як в Європі ХХІ сторіччя, світовому форпості стабільності, перед всевидячим оком відеоспостереження та супутникової зйомки, російські танки перетинають кордон іншої держави та «вальяжно» окуповують Крим? Як в світі, де міжнародною спільнотою гарантовано територіальну цілісність кожної миролюбної країни, відбувається неприхована анексія важливого економічного регіону з майже двохмільйонним населенням? Як стало можливим, що США, з їх найбільшим воєнним бюджетом, відвертаються від Будапештського меморандуму та проковтують власну неміч? Як, без оголошення війни, російські війська безупинно перетинають кордон іншої держави та перетворюють колись найбільш густонаселений, важливий промисловий регіон України на зону бойових дій? Як трапилося так, що пасажирський літак країни-учасника НАТО, нібито найпотужнішої військової сили в цілому світі, збивається терористами з підконтрольної російськими військами території і… нічого? Економічні санкції. Те, що раніше розцінювалось як законний привід до розв’язання війни — тепер привід, щоб кумедно почавити європейських гусаків трактором.
Як всемогутній Захід допустив, що найвпливовішим політиком Європи став плюгавий «фантомас» з Кремля, який, як диригент по нотах, розігрує свою гру в європейській опері, вимахом газової труби керуючи гнівом опозиції та жадобою олігархів?
Як, милостивий Боже, світ дійшов до того, що розрекламований найпотужніший на папері військовий альянс в світі опускає очі, поки Росія, регочучи в повний голос, плює їм в обличчя, використовуючи хімічну зброю та бомбардувальники проти мирного населення, якому не пощастило проживати на території ворогів її союзника!? І все заради того, щоб наповнити її біженцями, які ще більше дестабілізують ситуацію в ЄС, змушуючи кожну політичну силу рахуватись з великим ведмедем. І це, поки налякані бургери спостерігають орди «нещасних» біженців, святкуючих на Кельнському вокзалі.
Але ж НАТО - найпотужніший військовий альянс в світі, з більш ніж 3 мільйонами найкращих солдат та офіцерів, гордістю західного світу, найсучаснішою технікою та озброєнням. Є ж професіонали, що сумлінно по-європейськи виконують свої обов’язки та прораховують всі ймовірні сценарії. І якщо Україна не є членом НАТО — то країни Прибалтики з 2004 року є повноцінними членами-учасницями. А це означає, що напад на будь-яку з них — це напад на весь альянс. Тож ці професіонали сумлінно та ретельно прораховують всі сценарії можливого розвитку подій, в тому числі й військового. Після 2015 року, коли Росія зосередила поблизу Прибалтики значні військові сили, вони провели розрахунки та авторитетно заявили, що росіянам знадобиться 6о годин, щоб зламати всю міць західного світу та окупувати 3 країни-учасниці НАТО. Після чого — згадайте приклад Ліги Націй в 1939.
Одним із тих першокласних професіоналів, що виносили невтішний вердикт маленьким балтійським республікам, був чотирьохзірковий генерал сер Річард Ширрефф, заступник Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, що зовсім нещодавно вийшов у відставку після 37 років служби, та пройшов шлях від солдата до генерала, де здобув безцінний досвід, як в якості польового командира, так і штабного генерала.
Якщо всі ці питання вас ніяк не зачепили і вам не цікава ні політика, ні ймовірне завтра і взагалі ви вважаєте, що вас це все не стосується — тоді ця книга точно не для вас. Якщо ви не любите історію і, особливо, військову її частину — вам також буде нецікаво. Проте, якщо все ж таки ці запитання зринали в вашій голові і ви полюбляєте серйозно розібратися в питанні — тоді ця книжка справжня знахідка.
Написана професійним військовим, «Війна з Росією» є чітко побудованою та послідовною.
Персонажі розкриваються лаконічно і більше вчинками, ніж описами душевних страждань. Мені, як поціновувачу історії і людині, яка на собі відчула «тяготы и лишения» служби, сподобався конкретний і реалістичний погляд на ситуацію, динаміку розвитку подій і мотивацію персонажів. Тут знайшлося місце помилкам, прорахункам і форс-мажорам, як і завжди в реальному житті. В тексті суміщаються лінії політики, дипломатії і стратегії з тактикою. Читаючи її, можна простежити за подіями від прийняття рішень на найвищому кабінетному рівні, до польових зіткнень і операцій. Читається книга плавно і без зупинок, з поступовим нагнітанням темпу подій.
Книга, зі слів автора, була написана під настановою досвідченого письменника — Роджера Філда, і адаптована під широке читацьке коло. І, як на мене, це її найбільший недолік. Звісно, на війні є місце і коханню, і героям, але це вдалося автору найгірше. Адже він — військовий, і якщо те, що стосується війни, розкрито чудово, то літературне зображення героїв і почуттів — все ж таки слабенько. Не обійшлося й без інших недоліків. Написана як вірогідний сценарій майбутнього, вона зображує 45-им президентом США жінку Лінн Тернер Діллон, в якій відверто вгадується Гілларі Клінтон. Також видаються недоречними неабияка вдача героїв та чудесні збіги обставин, що, на мою думку, є плодами адаптації книги для якнайширшого кола читачів.
Та зрештою, особисто я проковтнув книгу за 2 дні, зачитуючись навіть в громадському транспорті. Але ще раз мушу попередити — книга скоріше для чоловіків з їх вічним потягом до зброї, солдатиків і танчиків, і навряд чи буде цікавою тим, хто ніколи подібним не захоплювався.
Максим Кремінь
Купити книгу «Війна з Росією»