![]()
Скрізь палає вогонь, який жене всіх незнамо куди. Спотворена «правда», якою годують людей журналісти. Розгублені герої, які йдуть, куди покажуть, і роблять, що скажуть. Трагікомічна і абсурдна картина світу. Так зображено «русский мир» у новому романі Олега Шинкаренка «Череп».
Скрізь палає вогонь, який жене всіх незнамо куди. Спотворена «правда», якою годують людей журналісти. Розгублені герої, які йдуть, куди покажуть, і роблять, що скажуть. Трагікомічна і абсурдна картина світу. Так зображено «русский мир» у новому романі Олега Шинкаренка «Череп».Події роману розгортаються дуже динамічно: всі герої швидко рухаються у якомусь напрямку, щоб врятуватися від всеохоплюючого вогнища. Розпочавши свій рух на початку роману, герої не переривають його ані на сторінку, навіть, коли опиняються у зачиненій хатинці. Бо та хатинка — на курячих ногах. Зловісний «русский мир» насувається зі всіх боків, проявляючись у казках усіх часів, включаючи не тільки стародавні казки, але й радянські міфи і новітні легенди про «фашистів» в Україні.
Образи роману об’ємні та яскраві, особливості мовлення кожного з героїв індивідуальні, і можна безпомилково визначити, кому належить репліка, навіть відкривши книгу посередині.
Іван Череп рятується від пожежі зі своїм дідом Панкратом, дорогою до них приєднується хлопець Мефодій, який випадково підпалив своє село. Навіть не зрозумівши як, вони вже їдуть рятувати Україну від «фашистів». Інший персонаж, отець Варсонофій, заслуговує на окрему увагу. Уявний священник, який вчить «правильно горіти» у священному вогні, — це крутий бойовик тарантинівського типу, який теж кудись рухається, знищуючи все на своєму шляху. Дівчина Маша, яку кохає Іван, стає найжорстокішим персонажем. Усі герої — жертви трагічних випадковостей, які призводять до нових катастроф. А кінець роману — це прояв якогось необґрунтованого ірраціонального оптимізму, який змушує багатьох з нас рухатися вперед до якоїсь ефемерної мети.
Створена альтернативна реальність роману, насправді, зараз сприймається не абсурдно-казковою, а цілком реалістичною, бо ми дійсно живемо в цих реаліях, що не підлягають логічному поясненню.
Особливо детально і глибоко прописана концепція «правди». Хоча написано про це в іронічному ключі, під час читання вас охоплює відчай і біль від думки, що все це реально існує і щоденно призводить до загибелі людей. З розмови двох журналістів у романі:
— Я тобі не вірю, — сказав Василій Варламову.
— Чому? І не треба вірити! — відповів той і викинув недопалок у вікно машини.
— Тоді який сенс?
— Ну, ти як дитина просто! Звісно, ми не показуємо все так, як воно є насправді. Але ж кому це потрібно? Правда — вона має вигляд непереконливий і біднуватий. А ми, як один письменник казав, гарно брешемо, щоб розповісти правду. Бо наша кінцева мета — це саме правда!
Коли читаєш роман, написаний за найновішими подіями сучасної історії, звичайно виникає питання, чи буде він сприйматися за десять, двадцять або п’ятдесят років. Саме це визначає реальну цінність літературного твору. Цілісність художнього світу, глибокі та об’ємні образи, оригінальний стиль, і головне, зображення трагічних наслідків роботи державної машини і необізнаності людей — все це гарантує, що роман «Череп» і за багато років буде актуальним і необхідним для вивчення.
Наталія Павлюк
Купити книгу «Череп»