У видавництві «Комора» з’явилася друком книжка листів Лесі Українки за 1876-1897 роки. Це нагода познайомитися з письменницею не як із національною героїнею, а як із приватною особою.
Збірку листів підготувала дослідниця Валентина Прокіп (Савчук), передмову написала Віра Агеєва.
70-90-ті роки XIX століття — це період юності, молодості Лесі Українки, час її творчого становлення. Тому листи цієї доби особливо динамічні: від зовсім дитячих із забавними одкровеннями на кшталт «мама купила стакан», до вельми зрілих із серйозними роздумами про літературу, суспільство та інше.
Якою постає видатна письменниця з приватного листування?
Це людина, яка вміла висловлюватися дуже гостро, критично і, що важливо, самокритично, самоіронічно. Іронізувати з себе вона могла навіть коли йшлося про таку болісну тему, як її хвороба — туберкульоз кісток. Іронізувала й зі змінного успіху спроби лікування, і з обмежень, які накладала недуга на життя, побут. Вельми критичною до себе Леся Українка була й у питаннях творчих. Про власні оригінальні тексти відгукувалася відверто стримано, явно прагнучи значно більшого. М’якіше оцінювала свої переклади. Взагалі, творчість — важлива тема листів Українки до різних адресатів, і, в першу чергу, до матері.
Також у листах Леся показує себе схильною до мовної гри, до міжмовних перетинів, до мерехтіння розмаїтих стилів, зрештою, до найрізноманітніших і не всім одразу зрозумілих цитат.
Творчість, здоров’я, враження від нових побачених країв (зокрема, в сьогоднішніх контекстах цікавими багатьом українським читачам певно ж будуть відгуки про Крим), побутові події та курйози — з віком до цих головних тем епістолярій додались і загальні громадські, естетичні та інші питання. Скажімо, роздуми про організацію української преси (дечим актуальні й нині). Чи про боротьбу за національні права. Про емансипацію жінки. А серед адресатів Лариси Петрівни Косач уже з’явилися не тільки представники найближчої родини (коли тут, звісно, можна вжити слово «тільки» — бо ж серед цих представників був, до прикладу, Михайло Драгоманов), а й інші важливі діячі нашого культурного та громадського життя зламу XIX і XX століть. Зокрема, вона листувалася з Михайлом Павликом, Іваном Франком, Осипом Маковеєм, Агатангелом Кримським, і з багатьма іншими.
Важливо, що упорядниця книжки зберегла мовні та правописні особливості листів Лесі Українки.
Через це деякі моменти текстів сучасним читачам виглядатимуть трохи незвично. А отже, читачі ефектніше, глибше зануряться в дух і стиль епохи. Відчують на собі трансформації, яких зазнала протягом цих понад ста років українська мова. Переконливий і виразний дух епохи — взагалі, одна з головних переваг цієї книжки, яка здатна зробити її цікавою для значно ширшого кола людей, ніж лише фахово заглиблених в історію літератури чи спеціально в біографію Лесі Українки.
Купити книгу «Леся Українка. Листи: 1876–1897»