Конрад Д. Серце пітьми : Роман / У перекладі Ігоря Андрущенка. — Львів : Видавництво «Астролябія», 2015. — 160 с.
Історія природи починається з добра, бо вона — творіння Боже,
історія свободи — зі зла, бо вона є справою рук людських.
І. Кант
Письменники-модерністи не були принциповими прихильниками імперіалізму. Багато з них також виступали проти колоніалізму і переймалися його політичними та культурними наслідками як для метрополій, так і для колоній. Артур Конан Дойл, Редьярд Кіплінг, Вірджинія Вулф, Девід Лоуренс — це невеликий перелік людей, у творчості яких знаходимо латентні, а деколи й досить відверті, прояви антиімперіалістичних і антиколоніальних поглядів.
Англійський письменник польсько-українського походження Юзеф Теодор Конрад Коженьовський, який згодом, отримавши британське підданство, обрав більш західноєвропейське ім’я Джозеф Конрад, жив і творив наприкінці так званого періоду Pax Britannica — епохи майже сторічного відносного миру та світового домінування Британської імперії. Звісно, більшу частину життя — доки це дозволяло здоров’я, — письменник проводив у подорожах, потрапляючи в різні авантюри і халепи та отримуючи неоціненний досвід. Найбільше вплинула на письменника і позначилася на його творчості подорож до Конго, тоді бельгійської колонії, де він працював на річковому пароплаві торговельної компанії. Жахливі результати колоніальної політики, побачені Джозефом Конрадом у Центральній Африці, стали основою найвищого літературного досягнення автора — роману «Серце пітьми».
Твір «Серце пітьми» — це розповідь моряка Марлоу про його мандрівку в глибини Конго. Він мав дістатися найвіддаленішої станції, щоб вивезти звідти слонову кістку та хворого пана Курца, успішного агента факторії, про роботу якого чутно тільки найліпші відгуки. Подорожуючи узбережжям зловісної ріки, Марлоу стикається з численними проявами жорстокості на станціях торговельної компанії. Темношкірі тубільці, змушені працювати у факторіях, страждають від хвороб, перевтоми та брутального поводження агентів. Убозтво й нещадність імперської присутності різко протиставляється таємничим і величним джунглям, які огортають темрявою непроханих білих заброд, перетворюючи їх на мізерну європейську тлю.
Про основний об’єкт шукань Марлоу — начальника внутрішньої станції Курца — дізнаємося переважно зі слів інших агентів і керівників. Він видається дуже обдарованим, харизматичним чоловіком, здатним повести за собою людей. Його падіння обумовлене рішучою готовністю нехтувати лицемірними правилами колоніального панування Європи. Курц, завдяки здібності впливати на людей силою свого характеру, об’єднує навколо себе аборигенів, створюючи власну маленьку імперію в нетрях Конго.
Африка в романі постає як колиска людства, де можна побачити, почути і відчути першооснови буття, не зіпсованого цивілізацією. Ось як Марлоу сприймає цей незайманий світ: «… ті створіння, вони виють, стрибають, корчать страшні гримаси.., але вас найбільше лякало усвідомлення того, що вони — такі ж люди, як і ви, — усвідомлення віддаленої солідарності з тим диким і запальним ревом» (ст. 70).
Усе, що народжене природою, є неспростовною формою добра. Усе, що створене людською рукою, зокрема ілюзорна версія цивілізаційної свободи, — втілення нищівного зла. Чи можливо скинути з себе обмеження цивілізації та повернутися до первісного стану? Пан Курц робить це, спокутуючи гріхи культурної європейської вдаваності. Як і кожна людина, він має в серці пітьму, послаблену світлом прогресу. Дистанційований від розвиненого суспільства, Курц зазнає еволюційної редукції, а назовні проступає рудиментарне, первозданне зло, яке протиставляється іншому злу — штучному, антропогенному.
Роман «Серце пітьми» — це філософська історія, інкрустована екзотичним коштовним камінням африканського континенту. Це глибокий твір про травматичну дійсність, про зіткнення протилежних світоглядних систем, твір, який нелегко сприймається багатьма читачами, але, водночас, є неперевершеним у своїй складності та багатогранності, що дозволяє по-новому реінтерпретувати його після кожного прочитання.
Цікавим є той факт, що за короткий проміжок часу в Україні з’явилися три видання роману «Серце пітьми»: 2015 року у видавництвах «Астролябія» і «Знання» (переклади Ігоря Андрущенка та Марії Головко — відповідно), а 2016 року побачило світ видання від «Комубук» (переклад Тараса Бойка). Тепер читачі можуть обирати, враховуючи власні естетичні уподобання, мовно-перекладацькі вимоги та фінансові можливості.
P.S. 1979 року за мотивами роману «Серце пітьми» відомий режисер Френсіс Форд Коппола зняв стрічку «Апокаліпсис наших днів», у якій дія перенесена в часи В’єтнамської війни. Також 1993 року з’явилася телеадаптація твору Джозефа Конрада, де головні ролі зіграли популярні актори Тім Рот (Марлоу) і Джон Малкович (Курц).
Ігор Ярославський