Василь Шкляр. Чорне сонце. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2015. – 304 с.
Хто, і чому затягує криваву драму на східних теренах нашої держави? Чи можна було уникнути Іловайської трагедії? Чому гинуть найкращі? – ці питання сьогодні болем озиваються у серцях українців. Новий неупереджений погляд на російсько-українську війну очима бійців полку «Азов» пропонує читачам видатний майстер художнього слова письменник Василь Шкляр у книзі «Чорне сонце». Отже, спробую поділитись власними враженнями від прочитання твору, адже із нетерпінням очікував його виходу у світ, як і кожного бестселера від улюбленця мільйонів читачів.
Насправді, хоч книга читається досить швидко, бо складається із різних за часом написання і тематикою оповідань, вона «вимагає» від читача переосмислення фактів, певної інтелектуальної «співпраці» між читачем та автором. Книга спонукає замислюватись над часто суперечливими фактами АТО, чи, радше, неоголошеної війни з російським окупантом-загарбником, яку комусь вигідно називати «антитерористичною операцією», яка замість обіцяних можновладцями «кількох годин», триває більше року. У часи «перемир’я » продовжують гинути захисники України, воля, розум і сила яких мали б бути рушійною силою реальних змін на краще в українському суспільстві…
«Агей, Генерали, Ідіть сюди! На войну, курва, на войну!.. Хто вам сказав, що місто чисте, чия це розвідка донесла у Ваші зарослі мохом вуха таку брехню, якщо там у кожній шпарині – у льохах, коморах, хлівах, на горищах – засіли бойовики. Чи Ви самі до такого додумалися?.. Тоді, за законом військового часу, прошу до стінки, панове генерали…», – ось так, промовисто та неупереджено в книзі описано передумови виникнення Іловайської трагедії, причому опис здійснено на основі свідчень військових ЗСУ, чиї побратими не вернулися з того страшного бою…
Оповідь в романі ведеться від імені бійця із позивним «Маляр». Це – чи не єдине, що залишилось цьому мужньому воїнові від колишнього мирного життя. Вражаючий реалізм на основі фактів є визначальною особливістю повісті «Чорне сонце».
На мою думку, цю книгу слід прочитати кожному, хто усвідомлює себе українцем не за паспортом, а за покликом серця, величчю волелюбного духу, хто вірить у перемогу воїнів світла, навіть найкоштовнішою ціною – власного життя, заради захисту рідної землі та її народу.
Окрім повісті «Чорне сонце», до книги увійшли ранні твори письменника – «Танець під чортову дудку», «Крук – птаха нетутешня», «Останній шанс Захара Скоробагатька», «Високі гори в Ялті», «Цілком таємні історії». У цих творах змальовується, якою була Україна та наш народ на вистражданому шляху до омріяної Волі та Незалежності….
Герої не вмирають!…
Боротьба триває…
А вчинки та слава сучасних захисників житимуть у нашій пам’яті та серцях, надихаючи прийдешні покоління…
Ігор Зіньчук