Вано Крюґер. Вертеп на Куренівці. – К.: Смолоскип, 2015. – 80 с.
У видавництві «Смолоскип» з’явилася друком нова книжка молодого поета Вано Крюґера під назвою «Вертеп на Куренівці». Якщо в попередніх виданнях поет дивував читачів назвами на кшталт «Зіґґі Фрейд & Ктулху» чи «Ніжна посмішка Берії», то цього разу здивував уже не самою назвою, а її написанням – «рубленим» важкочитабельним, зате естетично цікавим шрифтом.
Власне, естетство є головною рисою не лише оформлення обкладинки (там ще є химерної форми шматок кори, з приводу якого сперечаються перші читачі), а й цілого тексту книги. Якщо раніше Вано Крюґер часто епатував, грався з різними формулами тоталітарного минулого або маскультури, то тепер він віддався майже декадентській вишуканості, задуманості й милування несподіваними вигинами дійсності. Що ж, немає сумнівів, таким чином автор має шанс розширити коло своїх читачів і «завербувати» їх у свої прихильники.
Читайте також рецензію на книжку Вано Крюґер «Зіґґі Фрейд & Ктулху»
У деяких віршах «Вертепу на Куренівці» Крюґер малослівний, шукає якнайкоротших формулювань, котрі дозволяють якнайефектніше висловити ту чи іншу думку, метафору, образ. І навіть коли ці образи відверто жаскуваті, в них усе одно проглядається неодмінний пошук краси, пошук навіть у темних глибинах, в чому нашого поета чудово зрозуміли б уже згадувані декаденти:
кістяк на рельсах
лиш іней блищить цирконієм
поміж чорних очиць і зубів
де-не-де залишки шерсті
нагадують про тепло
пес дивиться на місяць
дивиться на місяць
і сміється.
В інших текстах він, навпаки, багатослівний і методичний, вдається до розлогих переліків, переосмислень міфологічних сюжетів і образів різних країн та епох, кількаповерхових натяків і алюзій. А натяки ці й алюзії у «Вертепі на Куренівці» зазвичай стосуються багатьох культурних реалій, творчості різних письменників, філософів та інших. Зокрема, уважний читач знайде чимало посилань і на авторів сучасної літератури, від її живих класиків на кшталт Василя Голобородька до зовсім молодих авторів, як-от Мирослав Лаюк. Книжці не завадили би добрячі коментарі з розлогим культурологічним та історичним бекґраундом: щоб пояснити Крюґерові ігри з алфавітом, розгорнути цитати, коротко викласти ту чи іншу концепцію тощо. Але таких коментарів тут немає, охочий до інтертекстуальних ігор читач може їх створити самотужки. Зате є дві передмови, а не одна, як воно буває зазвичай. Їхні автори – той-таки Мирослав Лаюк, а також видатний і визнаний поет Петро Мідянка, з яким Вано Крюґера об’єднує увага до закарпатського контексту і колориту.
Книжка «Вертеп на Куренівці» сподобається любителям розповідних і метафоричних верлібрів, лише подекуди помітно ритмізованих. Сподобається вона й тим, хто воліє у віршах не віддаватися хвилям пам’яті й потужних емоцій, а радше відгадувати культурні коди.
Олег Коцарев