Крюґер Вано. Зіґґі Фрейд & Ктулху: Казки братів Ґрімм за редакцією Вано Крюґера. – К. : Смолоскип, 2014. – 112 с.
У рецензії на першу книжку Вано Крюґера «Ніжна посмішка Берії» я порівнював представлений поетичний текст зі стеноґрафічним записом фільму жахів. Нова книжка Вано «Зіґґі Фрейд & Ктулху», на мою думку, це лабіринт в підвалах ґотичного замку. Складний, заплутаний, інтелектуальний узір, з якого часом надзвичайно складно виборсатися.
У заголовку книжки, поруч із Зиґмундом Фрейдом, згадується магічне морське божество Ктулху, популяризоване свого часу американським містиком Говардом Філіпсом Лавкрафтом. Як відомо зі згаданої міфології, Ктулху – це химера людини, дракона і восьминога. Я можу припустити, що Крюґер сконструював свою химеру із Фрейда, Лавкрафта і Ктулху – звучати це може по-різному, наприклад:
«Кальмар медитує, стискаючи Землю у дзьобі.
І там – на цій Землі,
В її безкраїх чорних водах
Кожен корабель має час останнього плавання,
Що настає час від часу…»
Чи з дзенькотом розбігтися по столу радіоелектронним мотлохом леґендарної епохи Кіборґів:
«діоди. резистори. мікросхеми.
транзистори. пентоди. тетроди.
дроселі. тиристори. конденсатори.
всі ці радіодеталі примхливим розсипом
розкладені на столі, мов мощі якогось
святого кіборґа
реліквії електронної ери,
поруч із тарілкою з рослинним орнаментом,
патриківского розпису і чудернацьким
звіром – чебурашкою…»
Письмо Крюґера завжди образне, візуальне. Вано відточує кожну деталь свого ґротескного узору. Світ книги пригальмований і не емоційний. Як і належить героям ґотичного роману, всі герої Крюґера відсторонені від дійсності. Мертвий шепіт привида і скрип щурячих кігтиків, що дряпають стіни замку, і визначають, на мій погляд, інтонації цієї книжки.
«Морґано, навіщо ти ходиш змучена
і харкаєш гноєм?
Чи ж ти не бачиш, Морґано, що ти вагітна?
Твої груди вагітні цим слизом і гноєм.
Роди мені Звіра, Морґано!..»
Так, саме звіра. Адже що ж це за лабіринт без звіра? Всіх законів жанру дотримано. Тож ласкаво просимо в лабіринт Крюґера! Дивіться лишень, не загубіть нитку Аріядни!
Олександр Моцар