Юрій Макаров. R2U. – К. : Нора-Друк, 2014. – 256 с.
Інтелектуала я сприймаю передусім як текст, а поняття тексту волів би трактувати в бартівському розумінні – «як перехрестя методологій». Інтелектуал у суспільстві залишає по собі наратив, який спонукає десятки чи мільйони (це вже, як пощастить) «Інших» думати – осмислювати своє буття в конкретному часі. У такий спосіб відбувається і процес народження людини політичної, здатної не лише пливти за течією, а брати участь у житті, визначаючи його сутнісне наповнення й утверджуючи власну самість. Юрій Макаров – надзвичайно цікавий наратив, який, як мені здається, завжди спонукав до продукування смислів, а отже, був «вітамінним» для нашого суспільства. У своїй новій книжці від кодовою назвою «R2U» він також хоче представити своє бачення як розповідь, що може спонукати людину до мислення, до сприйняття себе в політичному часі, принаймні ідеться про таку стратегію письма, яка вписує людину в її етнокультурне буття. У назві зашифровано назву інтернет-ресурсу, на якому можна перекладати українською з російської. Так і Юрій Макаров – своєрідний продукт такого «перекладу», тільки не онлайн, а в реальному житті. Він – із тих людей «зі складною ідентичністю», які самі вписали себе у простір України, розпорощавшись із ідентичністю USSR, росіянина чи космополіта…
Таке вписування саме по собі болюче, травматичне, але Юрій Макаров має право про це писати, бо і він – «травматичний текст» свого часу. Щоб писати свою версію «R2U», потрібно було відійти від радянського самознепритомнення до сприйняття себе в координатах модерної української реальності. Автор, напевно, міг би бути значно успішнішим «текстом», якби прийняв своє буття в лоні радянської імперії. Прізвище Макаров для українського буття – це вже виклик. Проте він як інтелектуал (а себто той, хто завжди на боці принижених, позбавлених прав) не міг дозволити собі мати такий привілей. Радянська система працювала на нівелювання будь-яких національних особливостей, що породжувало і викривлене уявлення про українськість. Проте існує і другий бік медалі: часом Україна відкидала тих розумних людей, які могли б створити її міцний фундамент. Скажімо, надзвичайно цікавою в книжці є історія про Олександра Роднянського, який так і не зміг реалізувати себе в Україні (на каналі «1+1»), тож подався до Москви, яка протягом століть приймала до себе найкращих із усіх куточків імперії. Наскільки цей крок виправданий із етичної точки зору, Ю. Макаров залишає поза наративом, провокуючи читача більше до питань, ніж до готових відповідей.
Не кожному вдавалося знайти свою українську ідентичність. Часом процес народження нового українця завершувався особливими формами психологічної деформації. Проте незважаючи на болючість будь-якого «перехідного процесу» (не дай Боже, народитися в епоху змін, казали мудрі китайці) Юрій Макаров пише як живе і живе, пишучи свій неповторний текст, який нарешті наважився оприявнити у формі книжки. У «R2U» багато відвертості, огорнутої в шати чудового стилю.
Одна частина цієї книжки добре відома – це колонки, статті, есеї, друковані в різний час в «Українському тижні». Проте є ще одна частина – мемуарно-сповідальна, контемпляційна, названа «Замість мемуарів». Це справдешній життєтекст, написаний у «дорозі до себе». Ю. Макаров, здається, творив себе, пишучи цю частину, принаймні у світі існує те, що закріплене у слові. І в цьому – якась епістемологічна важливість цього розділу в «R2U»: у ній – відверте бажання інтелектуала закріпити свої довголітні шукання уже на фінішній прямій. Автор сміливий, відвертий, інтелектуально виважений, часом відсторонений, але водночас гранично точний в оцінках (безперечно, він тільки висловлює своє бачення, не нав’язуючи його, як у ставленні до «Свободи» та її ролі в новітній українській політиці). Ця точність продиктована особистісністю письма. Значною мірою пристрасний розум – ознака непохитного інтелекту. Мені ця частина чимось нагадала «новий журналізм» Світлани Алексієвич, яка як справжній майстер літератури факту також фіксує трансформації і деформації на шляху постання нової модерної людини з людини second hand. Тільки її матеріал – по той бік українсько-російського кордону. А звідси і трагедійна апокаліптичність у зображенні багатьох ситуацій.
Юрій Макаров (передусім як текст) почався писатися в радянську епоху, але далі відбувся незбагненний процес народження в собі української особистості. Певен, що як річ-у-собі Ю. Макаров став би особистістю в будь-якій культурі. Проте він обрав для себе шлях навернення «в Україну», прирікши себе на українську карму… Життя, безперечно, значно складніше за текст. А українське життя й поготів. Треба прочитати всю «R2U», щоб зрозуміти таку апрагматичну стратегію, в якій, проте, – справдешнє бажання знайти себе.
Дмитро Дроздовський