«Дар Гумбольдта»: Роман, за який Беллоу отримав Пулітцерівську премію

«Дар Гумбольдта» Сола Беллоу — щось абсолютно парадоксальне і не схоже на жодний з раніше прочитаних мною творів.

Неймовірно важко сформувати чітке ставлення до цієї книги. Це надзвичайно інтелектуально наповнений твір. Він не підійде для того, щоб просто на декілька годин звільнити мозок. Навпаки — ця книга має всі шанси змусити ваш мозок працювати з подвоєною силою. Величезна кількість філософських думок і роздумів можуть відлякати вас від прочитання. Постійні згадки про різні історичні події та постаті можуть викликати у вас відчуття тотального нерозуміння того, що ви щойно прочитали, якщо ви принаймні в загальних рисах не розумієте, що саме хотів сказати автор. Сама манера написання, де діалоги змінюються декількома сторінками роздумів, спогадів і пошуків головного героя теж прийдуться до смаку далеко не всім.

Але чому ж тоді я все ж вважаю її такою парадоксальною, адже на перший погляд все досить складно і не цікаво?

Тому що це далеко не так. «Дар Гумбольдта», незважаючи на всю свою складність і часткову нечитабельність — фундаментальний твір. По-перше, в ньому досить неординарний сюжет. Сьогодення головного героя постійно переплітається з його роздумами про минуле, про самого Гумбольдта, про ті погляди на життя, що він сформував за роки. Такі собі «ментальні флешбеки». І все це досить непогано приправлено іронією. По-друге, сам головний герой, Джон Сітрин, досить цікавий персонаж. Вже не молодий письменник, який зіткнувся з великою кількістю життєвих проблем — розбірки з колишньою дружиною, проблеми з мафією, коханка, яка тягне з нього гроші. Ну і оточення постійно втягує його в якісь авантюри. Але постійний самоаналіз і «потік свідомості» допомагає нашому герою зберігати певний душевний спокій. По-третє — ця книга справжній калейдоскоп американського життя середини ХХ століття. Розповіді про життя богеми, простих людей, чиказьку буденність — все це дозволяє хоча б на деякий час справді відчути всю цю атмосферу справжніх США.

Зважаючи на все вищесказане, залишилося відповісти на головне питання — кому слід радити даний твір, а кому його краще уникнути?

Якщо ви не проти філософських думок, теж любите проводити самоаналіз і шукаєте своє місце в житті — ця книга може стати для вас певним посібником із когорти must read.

Якщо ж ви хочете просто почитати щось легке, не задумуючись про сенс життя — краще оберіть щось простіше.

Михайло Якименко

Купити книгу «Дар Гумбольдта»