«Читець у ранковому експресі»: Роман-алегорія від Дідьєлорана

Французький письменник Жан-Поль Дідьєлоран, в першу чергу, відомий як новеліст. Але його дебютний роман «Читець у ранковому експресі», що вперше вийшов друком у 2014 році в Парижі, відразу став бестселером — у Франції шістдесятитисячний тираж розійшовся менш ніж за чотири місяці, а близько тридцяти країн світу придбали права на переклад. Нещодавно український переклад роману опублікувало видавництво «Віват».

Головним героєм роману є тридцятишестирічний Ґілен Віньоль. Цей нічим непримітний чоловік ще з дитинства звик, що його ім’я та прізвище смішать навколишніх — їх перекручують як Вілен Ґіньоль (Блазень-Потвора). Працює він на заводі по утилізації макулатури, де керує машиною «Церстор-500», що переробляє папір. Про себе герой її називає «Ненажерою». Під час чищення цієї машинерії, Ґілен старається збирати аркуші знищених книжок, що залишилися в її «череві». А потім, у ранковому потязі о 6:27, прямуючи на роботу, він уголос читає ці уривчасті, непов’язані між собою тексти.

Жан-Поль Дідьєлоран. Читець у ранковому експресі. — Х.: Віват, 2017. — 208 с.

«Для Ґілена зміст не мав значення. Для нього було важливим власне читання як процес. Він однаково старанно й фанатично декламував усі тексти. І щоразу спрацьовувала велична магія слова».

Окрім того, Ґілен товаришує з добрягою-охоронцем Івоном Ґрембером, що захоплюється класичним театром і александрійським віршем, та інвалідом Джузеппе Кармінетті, колишнім головним оператором, якому «Ненажера» відрізала ноги і який прагне їх собі повернути. Ще одним мовчазним другом героя є золота рибка Руже де Ліль «з якою ділив своє життя-буття й чий акваріумчик стояв на нічному столику».

Коли Ґілену до рук випадково потрапляє флешка зі щоденником загадкової незнайомки Жулі, він отримує нову мету в житті — знайти цю дівчину, яка завдяки своїм текстам стала для нього дуже близькою. Як виявляється — це зробити не так вже і легко.

Герої роману, як головні так і другорядні, відразу впадають в око своєю незвичністю.

Багато з них самотні наївні диваки (в хорошому сенсі цього слова) які, за нагоди, готові кожен на свій лад робити цей світ кращим. Попри дивацтва, Дідьєлорану вдалося створити самобутніх, легко впізнаваних героїв, чиїм вчинкам та рефлексіям читач повірить — вони живі, мають різні характери та прагнення.

З одного боку, в романі багато реалізму — самотність героїв, трагедія, що трапилася з Джузеппе, чи місце роботи Жулі можуть відштовхнути надто витонченого читача. З іншого, «Читець у ранковому експресі» — є романом-притчею, якому притаманно багато казкових елементів: в тексті читач зустріне не тільки золоту рибку (нехай вона й не виконує бажань, та рятує героя від самотності, а це багато важить), але і чудовисько, яке пожирає книжки (а отже й думки та ідеї) та зачаївшись часом нападає на людей. Звісно, тут є й лицар, який не тільки рятує тексти від знищення, але й готовий відправитись на пошуки чарівної незнайомки (попри те, що вона далеко не царівна).

Невеликий за обсягом «Читець у ранковому експресі» читається напрочуд легко та залишає приємні враження. Слід зауважити, в цьому заслуга не тільки автора, але й Андрія Біласа, який адаптував текст для україномовного читача.

Слід очікувати, що «Читець у ранковому експресі» Дідьєлорана зацікавить читачів, які полюбляють сучасну французьку прозу, вірять у добро та романтику.

Микола Петращук

Купити книгу «Читець у ранковому експресі»