В ім’я Марли, Оповідача і (не) Святого Духа: Огляд «Бійцівського клубу 2»

«Бійцівський клуб» Чака Поланіка — це роман з відверто кепською кармою. Якщо простежити історію твору від стадії «рукопис» до стадії «бестселер», може скластися враження, що вищі сили робили все можливе для того, аби цей роман не потрапив до рук масового читача.

Та зрештою, якщо бажання людини достатньо потужне, воно для Всесвіту стає законом, тому з цієї битви Чак Поланік вийшов переможцем. Але відомо, що у медалі два боки, а там, де є світло, обов’язково має бути тінь. І хай би що надмірно брутальний оповідач пропонував читачам у майбутньому, для більшості з них він так і залишився автором Біблії для анархістів. І байдуже, що його найпопулярніша історія насправді має подвійне дно, а тому подвійні сенс і мораль. Зрештою, кожен бачить в оповідці те, що хоче бачити.

Чак Поланік. Кемерон Стюарт, Дейв Стюарт. Бійцівський клуб 2: Гамбіт «Спокій». Харків: Видавництво КСД, 2017 — 279 с.

Не секрет, що сам письменник вже давно перестав відповідати на питання, про що він думав, коли писав «Бійцівський клуб» і яку взагалі переслідував мету. Здається, якби Поланік написав нон-фікшн про те, як він писав свій культовий роман, книжка неодмінно стала б бестселером. Але автор пішов значно далі, і замість того, щоб порадувати прихильників мемуарами, просто взяв і повернув їм Тайлера Дьордена, персонажа, що подібно відомим святим давно став божеством. Не вірите? Тоді свіжоспечене видавництвом «КСД» продовження дахопідривного твору саме для вас.

Він полетів, але обіцяв повернутися

Великий дзен-буддист Тайлер Дьорден став кумиром мільйонів. Це факт. І якщо відверто, його вплив на свідомість мас, в принципі, можна порівняти із впливом того ж Далай-лами, Папи і інших, які нібито покликані нести слово самі-знаєте-чиє і бути провідником Його волі на цій планеті. Не знаю, усвідомлював це письменник під час роботи над романом чи ні, проте його головний герой цілком і повністю повторив долю відомих святих, ставши таким чином яскравою алюзією на центральних персонажів світових релігій. Самого ж Поланіка він зробив мало не засновником нової течії народної віри.

Судіть самі. Як і будь-який просвітлений або принаймні той, хто став на цей шлях, Тайлер Дьорден насправді багато чого знав і розумів. Подібно іншим месіям, він закликав відмовитися від речей, які роблять людей рабами, а ще пропагував ідею миру і спокою, і закликав нікому нічого не розповідати про його віровчення, тобто не робити із нього культ. Проте більшість ніколи не дослухалася до слів праведників, і коли світом поповзли чутки про фактично нового визволителя, Тайлер заснував свіженьку релігію з усіма необхідними атрибутами: символами, церквами, покорою, армією і готовими на все заради світлого майбуття жертвами. А потім Тайлер Дьорден, як і будь-який інший напівбог, пішов, але подібно попередникам, натякнув, що колись обов’язково повернеться. Отож головний герой Поланіка — чим він не сучасний Христос чи Будда Шак’я-Муні?

Стабільність скасовується, проект «Руїна» застосовується

З самого початку «Бійцівського клубу 2» Чак Поланік переносить читача на десять років вперед. Даруйте за спойлер, але тут необхідно повідомити, що наприкінці коміксу є невеликий додаток у вигляді ретро-ремейку закінчення оригінального роману. Власне, саме він приводить до того, що починається вже з першої сторінки нового твору. А там — соціально-побутове пекло.

Головного оповідача історії звати Себастьян і він аж ніяк не в захваті від свого життя. Як відомо, від себе насправді не втечеш. Отож погравшись у солдатиків в першому романі, він знову став тим, від кого намагався втекти: «білий комірець», неспроможний постояти за себе невдаха. До цього треба додати статус приреченого сидіти на купі пігулок сім’янина, який стабільно відвідує лікаря, що допомагає йому подолати страхи.

Себастьянова дружина Марла аж ніяк не в захваті від такого чоловіка. Вона постійно сумує за його альтер-его і за тим, як їм було добре, а їхній десятирічний синочок взагалі зростає мало не самотою. І цьому болоту не видно кінця-краю. Та одного дня з’ясовується, що зухвалий темний бік Себастьяна насправді нікуди не зникав. Навпаки, завдяки активності його прихильників, Тайлерова діяльність набула всесвітнього масштабу: війни і революції в країнах третього світу, епідемії, злочини проти соціуму. Тайлер Дьорден продовжував робити своє і готував підґрунтя для іншого, значно потужнішого проекту. І, певна річ, зупинити зухвальця може тільки Себастьян, але все виявляється не так просто, як він собі уявляв.

Сила, яка прагне зла і робить благо

Порівняння Тайлера Дьордена з всесвітньовідомими божествами на початку статті прийшло не просто так. Вочевидь, усвідомивши силу і енергію свого давнього персонажа, Чак Поланік й сам пірнає вглиб Тайлерового існування. Він зауважує, що той насправді є чимось значно більшим і сильнішим за банальне альтер-его невдоволеної, змореної життям людини. Автор акцентує увагу на тому, що пан Дьорден — це сила, потяг до істини — якщо хочете, вогонь Прометея, — який супроводжує людство споконвіків.

Тайлер завжди поруч, йому завжди є що запропонувати, і часто ми піддаємося йому, не думаючи про наслідки. У світлі цього хтось назвав би його хтонічним злом і в певному сенсі мав би слушність. Але справа в тому, що жодній людині досі не вдалося провести чітку лінію між поняттями добра і зла. Отож, якщо й засуджувати Поланікового персонажа чи будь-кого з відомих напівбогів, все цілком і повністю залежатиме від того, з якого ракурсу на них дивитися. Для багатьох Тайлер справді виявився бісом, який прийшов зламати звичний світ. Та в той же час він так само для багатьох став героєм, провідником до нового і значно кращого світу. І це легко читається між рядків графічного роману, власне, як читається між рядків першої історії. Тож сприйняття Дьордена як негативного чи позитивного персонажа суто індивідуальне. У цьому автор залишився вірним собі, бо в «Бійцівський клуб 2», як і в інші твори Поланіка, природно вписано подвійний сенс. А це своєю чергою сприяє дискусіям на вічні теми.

Ну і трохи про Бога з машини

Останніми роками новин від Чака Поланіка не так вже й багато. Він потішив прихильників романом «Чарівна ти», який можна назвати відверто стьобним, але навряд чи дуже оригінальним, а також збіркою оповідань «Створи щось: історії, які неможливо (не) прочитати». Хочу нагадати, що на сторінках цієї книжки засвітився Тайлер Дьорден і тим самим воскресив сподівання читачів на друге пришестя. І от тепер письменник піддався віянням моди і написав графічний роман, по суті комікс про повернення народного улюбленця. На відміну від першого роману, цей твір у нього вийшов дещо сюрреалістичним. Тому не дивуйтеся, коли на сторінках «Бійцівського клубу 2» зустрінете самого Поланіка, який пише «Бійцівський клуб 2». У якийсь момент автор приміряє на себе роль Deus ex machinа і дає зрозуміти, що його історія досі незавершена. А отже читач має повне право чекати на продовження, яке може з’явитися незабаром.

Читання графічного роману залишає по собі дивний післясмак. З одного боку є певне нерозуміння, нащо було продовжувати те, що сформувалося в голові і давно стало класикою. Та з іншого, хай там як, все одно цікаво, чим все ж таки завершилася або завершиться в майбутньому історія, яка багато років тому обірвалася фактично на півслові. Тому роман читав з цікавістю, ну і так, звісно, чекатиму на наступний. Зрештою, як і всі прихильники Поланікової прози.

Сашко Завара

Купити книгу «Бійцівський клуб 2»