Відомий британський письменник фантаст Ніл Ґейман вперше натрапив на фразу «Обережно, тригери!» в інтернеті, де її завданням було попередження людей про посилання на зображення та ідеї, які можуть їх засмутити.
Ніл Ґейман. Обережно тригери: Збірка оповідань — К.: Видавнича група КМ-БУКС, 2017. — 368 с.
Але треба погодитись, що попередження про небезпеку зазвичай викликає лише більшу цікавість і назвати так свою збірку оповідань для Ґеймана було вдалим рішенням, бо книголюби досить допитливий контингент, а така назва лише інтригує нашу допитливість.
Автор зазначає, що створювати збірку оповідань не вигідно, бо видавці їх страшенно не люблять, але вважаємо на таких іменитих письменників як Ніл Ґейман це правило, звісно, не розповсюджується, а ще панові Ґейману просто подобається писати оповідання. Якщо ж і створювати збірку, то лише тематичну, але й тут Ніл Ґейман хвалькувато й кумедно підкреслює — йдеться не про його творчий випадок.
Вступ до збірки написав сам автор. Це незвичайний, довгий, довжиною у тридцять сторінок вступ.
В ньому Ніл Ґейман ніби вживу спілкується з читачем. Розмова ллється то серйозно, то жартома, але завжди з захопленням до літератури й із приязню до шановного читача.
Вже з першого оповідання книжки «Місячний лабіринт» потрапляємо до світу загадкового й містичного, з легким доторком еротики й вражаючою розв’язкою, від якої трохи холоне кров від жаху.
Далі перед одним з головних героїв збірки постає питання: які шанси, що вигадана дівчина Кассандра, яку в підлітковому віці намалював талановитий художник Стюарт Іннес, насправді існує? А якщо існує, то хто вона: якась демонічна істота, чи реальна нормальна людина, котра, можливо, теж колись вигадала собі хлопця, Стюарта? У будь-якому разі оповідання «Дещо про Кассандру» наштовхує читача не лише на підозри чогось страшного, а й на певні філософські роздуми штибу спорідненості душ, долі тощо.
Оповідання «Моя остання господиня» писалося для Всесвітнього конвенту жахів, проте виникає сумнів, що це оповідання є хорором. Загадковість, дещиця еротики, легкий трилер й містика так, але не твір жахів. Хоча треба зауважити, кидається в око ведення оповіді від першої особи, якої за ідеєю вже немає серед живих, але припускаємо то не виглядає так вже й страхітливо.
У новелі ж «Закляття проти допитливості» головним героям, котрим поталанило дожити до кінця світу, вдається повернутись на кілька століть назад й вберегтися від загибелі (є навіть таке).
На сторінках збірки Ґейман вбиває відомого багатьом читачам світу урядового діяча Майкрофта Холмса в оповіданні «Справа про смерть і мед», присвяченому новій пригоді славетного Шерлока Холмса. Вбиває, звісно, брата славетного детектива автор не власноруч, а скоріше дає йому вмерти на п’ятдесят четвертому році життя від звичайної фатальної хвороби. Сцена відходу Майкрофта драматична і описана від особи самого Шерлока Холмса.
Розслідування, чи то влучніше сказати дослідження знаменитого геніального сищика у літературній інтерпретації Ніла Ґеймана носить дещо фантастичний характер і певно буде цікаве як вірним шанувальникам дойлівського Холмса, так і читачам автора цієї збірки.
Також на сторінках збірки зустрічаємо славетного Доктора та його асистентку Емі — героїв британського фантастичного телесеріалу «Доктор Хто», які подорожують диво-будкою ТАРДІС. Надчасово-просторова потвора-істота на ймення Рід знищує людей та колонізує планету. Емі Понд та Доктор мають зупинити істоту.
Ніл Ґейман у збірці виявляє себе ще й неабияким казкарем, серед персонажів якого є дівчина схожа на сучасну Попелюшку, щоправда її оточують повії та наркодилери.
Окрім прози до збірки увійшли кілька невеличких поем. Зокрема своїми динамічними сюжетами привертають увагу «Відьмина ворожба» про відьму, що
Напасть продавала, самотня у дранті,
І стишити море могла і шторми
та «На кладовищі св. Орена», де святий Колумба на ірландському острові Айона живцем поховав свого товариша святого Орена, а
Оран помер, постав із мертвих і вимовив те, що відомо лиш мертвим,
А голос його завивав наче вітер, наче негода.
Він сказав: „Небеса не чекають на добрих та великодушних.
Немає вічних страждань, та не існує пекла для безбожників.
І Бог не такий, яким ви його уявляєте…“.
І насамкінець варто зазначити, що навіть коли ви не є великим прихильником фантастики, але ненароком візьметеся читати цю книгу, то будьте обережними, бо гіпнотична майстерність Ніла Ґеймана зробить з вас фантастоманів.