Скажіть чесно, хто за нинішніх обставин для країни важливіший — солдат чи митець? Певно, дехто одразу зауважить, мовляв, солдат захищає кордони і незалежність країни, так що питання доволі дурне.
Але спішити з відповіддю все-таки не треба, бо тут так само слід зазначити, що митець, своєю чергою, захищає і підносить культурний розвиток країни, без якого країна — взагалі не країна, а територія для випасу худоби. Ну так хто з них важливіший?
Манфред Лютц. Блеф! Фальсифікація світу. Київ: Видавництво Жупанського, 2016 — 160 с.
Певна річ, тут можна влаштовувати дебати і галасувати, захищаючи свою думку мудрими обґрунтуваннями до втрати голосу. Але істина насправді полягає у тому, що об’єктивної відповіді на це питання банально не існує. Є суб’єктивна, коли кожен доводитиме власну правоту, хибно вважаючи, ніби його особиста і мила серцю реальність, у якій він побутує, обов’язково має розповсюджуватися і на інших. Тобто, якщо я хочу змін, то і решта теж хоче змін, хіба ні? У цьому криється одна з головних людських проблем:
ми любимо приміряти власний світогляд на інших і скаженіємо, коли люди його цураюся або, що ще гірше, просто глузують з нього.
Німецький психіатр, філософ і теолог Манфред Лютц взяв на себе сміливість заперечити існування реальності як такої. Запропонований українському читачеві «Видавництвом Жупанського» нон-фікшн «Блеф! Фальсифікація світу», показує нам, що насправді коїться у світі, і як нас усіх щодня роблять жертвами невігластва. Колективно і поодинці. А кому це вигідно, хай кожен вирішить сам для себе.
Фальсифікація оточуючої реальності розпочалася давно і наразі, здається, ми переживаємо черговий пік. Це стає очевидним, як тільки вмикаєш телевізор і намагаєшся зрозуміти, що коїться навколо. По суті, переконання у тому, що ми всі насправді живемо у Матриці, про що пан Лютц також не забуває згадати, не таке вже й далеке від істини. Люди на диво свято вірять у те, чого самі не бачили і не чули. Вони радо побутують у штучному, створеному тими самими ЗМІ світі, а, наприклад, допис у фейсбуці і невідомо звідки взята світлина вважаються чи не істиною вищої інстанції. Як результат, ми любимо оббріхувати, ненавидіти і сміятися з інших, забуваючи при цьому подивитися на себе. А дарма.
Блеф і маніпуляції настільки просочилися у наше життя, що більшість людей банально розучилися сумніватися, хоча ні для кого не секрет, що сумніви — це одна з головних ознак усвідомленості.
Люди радо вірять у революції, хоча й забувають, що на їх чолі зазвичай стоять ті, які просто прагнуть помінятися з діючими урядовцями місцями. І у якості доказів — вся світова історія. Люди фанатіють від талант-шоу, не звертаючи уваги на те, що це просто спосіб продати якомога більше пива і чипсів, реклама яких у прайм-тайм коштує вдвічі чи втричі дорожче. Телеканалам і рекламодавцям вигідно створювати такі шоу, а про перемелених і викинутих на узбіччя учасників завтра вже ніхто не згадає, бо будуть нові видовища, ще більші і кращі.
Намагаючись когось вразити, люди іноді оперують відомими іменами і досягненнями, часто не розуміючи, наскільки смішно вони виглядають. Як варіант, багато хто любить похизуватися знанням робіт або принаймні цитатами Фройда, не знаючи, що сучасний психоаналіз ставить під сумнів мало не всі його відкриття. Приблизно те саме з Сартром або Ніцше, і взагалі всією бла-бла-логією, яку хибно сприймають за європейську філософію, не усвідомлюючи, що «Європа» і «філософія» це взаємовиключні речі. І подібних прикладів ще дуже і дуже багато.
Жертвою навколишньої фальсифікації людина стає мало не з народження. Аби догодити компаніям-виробникам, батькам одразу нав’язують купу часто непотрібних препаратів, які у кращому випадку не позначаться на здоров’ї дитини жодним чином.
Освітні заклади відстають у розвитку приблизно на двадцять — тридцять років і фактично готують молодь до життя у світі, якого давно не існує.
А що стосується роботи і кар’єри, сам Манфред Лютц у якості прикладу розповідає про бізнес-тренера, який читає лекції на тему прийому на роботу і окремо на тему працевлаштування. Тобто спочатку він навчає роботодавців, на що слід звертати увагу у розмові з претендентом на посаду, а потім вчить претендентів, як слід поводитися на співбесіді у тій чи іншій компанії. Обидві сторони є жертвами хитрого тренера, який просто заробляє собі на прожиття. Через таку винахідливість кандидат, у якого на співбесіді банально зачесався ніс, ризикує не отримати омріяне місце, адже роботодавець може вирішити, що йому відверто брешуть, і його компанія таким чином втратить цінного працівника.
Головною ідеєю книжки пана Лютца є екзистенціалізм.
Автор наголошує на унікальності нашого з вами буття, яке направду захмарене чужими вигодами. Людям впарюють і вони у відповідь так само впарюють іншим. Цей процес нескінчений і відкараскатися від нього майже неможливо, хіба що спакувати найнеобхідніші речі і піти в ліс або гори. Певна річ, життя у цивілізації, хай би якою вона була, має беззаперечні переваги. Головне усвідомити, що радіти життю та сонцю можна і посеред асфальту, бетону і численних спроб здерти з тебе сім шкур.
Кажуть, повсякденна мудрість — це ігнорування щоденних провокацій. І, мабуть, першим кроком має стати навчання не реагувати на невігластво, якого навколо дуже багато. Хтось жартував, що найкращим способом є читання політичного, релігійного чи просто чужого «сракоболю» і відсутність бажання долучатися до дискусій. Мовляв, саме так гартується спокій, а де спокій, там і усвідомлення особистого щастя, яке направду ніколи не буває колективним. І якщо тут вже йшлося про Матрицю, є сенс пам’ятати, що насправді кожен сам собі Нео і кожен сам обирає з чим йому жити.
Купити книгу «Блеф! Фальсифікація світу»