Боісіда. Дивовиддя про святих русалок. К.: Видавництво «Альтепрес», 2016. — 216 с.
Фентезі, насправді, буває різним: буває похмурим, депресивним і страшним, а буває, навпаки, добрим і таким, що чарує душу. Коли говорити про останнє, то не можна обійти увагою дебютний роман-фентезі київської талановитої поетеси Боісіди — «Дивовиддя про святих русалок».
І хоч не завжди у цьому романі все добре, а можна сказати, що й навпаки вистачає трагедій, драматичних поворотів і усілякого такого, але якщо брати в загальному, то історії книжки містять якесь незбагненне світло. Роман складається з чотирьох новел, що розповідають долю двох русалок Гаїни та Ярини, польовиці ЛьоНики і однієї милої черепашки.
Перше дивовиддя (Дивовиддя від Гаїни) починається сценою насильницької страшної загибелі молодої відьми у водах річки. Гаїну зарізав її чоловік-п’яниця, якого зачарувала від ревнощів і нещасливого кохання рідна сестра відьми Сванфрідора-Кохвинна.
Друга частина книжки починається з історії знайомства напівтверезого солідного бізнесмена-ресторатора й загадкової напівголої дівчини. Історія час від часу переривається сценками з життя польового фантастико-міфічного народцю і одразу ж закрадається думка, що таємничість тої вродливої незнайомки непроста, а теж містична. Й таки так, вона виявляється польовим духом Маківкою.
Третє дивовиддя розповідає про маленьку-черепашку єфладу, яка силоміць затягує на дно миролюбивого равліда. Четверта ж частина про юну дівчинку Яринку, яка втопилася заради водяного парубка.
На початку книги стикаємося чи то з прологом чи то з авторською передмовою… Чому так? Бо авторка так переконливо написала ті дві перші сторінки, що мимоволі починаєш сумніватися у їх, здавалося б, очевидній фентезійності. Там є русалки, котрі замість топити людей рятують їм життя, люди, яких охороняють не лише янголи-охоронці, а й добрі демони та циганки, які знають перехожих на ім’я.
Та й у самій оповіді чудес хоч греблю гати. Діти зростають за одну ніч; вдосвіта замком Характерника порається сімейство домовиків Чуда та Домахи. Допоки Господар замку спить, Чуд за старшого над домовиками у замку, і лиш злий дух Скарбника не підкоряється йому. Юний зовні, хоч йому вже й сто літ, Характерник створює з трави Тої собі людину: відьму, що відганяє усе зле. Ніби як Всевишній створив колись першу людину, так і чарівник на сторінках роману Боісіди створює чарівну дівчину Тою.
Також можемо помандрувати з героями, до слов’янського Пекла, яке зветься Нав і де демони схожі на янголів та земних чародіїв, а душі померлих не смажаться у вогні й можуть вільно дістатися до Ирію (Раю).
До персонажів виключно з української міфології у романі долучені й ісландські міфологічні монстри-тролихи Скесса та Грюла: одна викрадає чоловіків, а інша дітей.
У книзі мов у чарзіллі багато змішано інгредієнтів: і легка зваблива еротика, і наївна казка, і фантастичний детектив.
Від початку оповіді немовби віє якоюсь теплотою мудрого казкаря, і вона зігріває душу. Текст книги чарує, як і сюжет. Мова вправна, запас слів чудесний. Беручи до уваги, що Боісіда ще й хороша поетеса, це й не дивно.
Книжка припаде до смаку шанувальниками доброї казки, української прадавньої міфології, прихильникам романтичних історій і красивої фантастики.
Юрій Мостовий