Вільям Кент Крюґер. Звичайна вдячність. /Переклад з англійської Оксани Дятел. — К.: Наш Формат, 2016. — 312 с.
Шляхи Господні несповідимі. Бог милостивий і люблячий — наш Отець Небесний. Одначе цю релігійну істину можна запросто піддати раціонально матеріальному сумніву, а певні круті повороти мирського життя й зовсім іноді похитують віру в божественне начало цього світу. Саме випробування віри є одним із головних мотивів роману американського письменника Вільяма Кента Крюґера «Звичайна вдячність», який, зокрема, нагороджено літературною премією Едгара Алана По.
Вільям Кент Крюґер — американський автор кримінальних романів-бестселерів The New York Times, відомий серією книг про Корка О’Коннора. У 2005 та 2006 роках він отримав дві поспіль премії Anthony за найкращі романи — Blood Hollow та Mercy Falls.
«Звичайна вдячність» повертає до 1961-го року. Головному героєві Френкові Драму 13. Він безтурботно зростає у благопристойній родині священика Методистської церкви Натана з мамою, творчою й талановитою регентшею хору Рут; геніальною сестрою, майбутньою студенткою Аріель і молодшим братом-школярем Джейком. Та однієї трагічної миті все невідворотно починає змінюватися, й упродовж трьох літніх місяців на хлопця звалюється жорстка школа дорослішання через низку загадкових смертей.
Від самого початку книги наштовхуємося на висновок-міркування головного героя про те, що мудрість народжується з болю, й це слід вважати милістю Господньою. Трагічно-страшна випадковість: загибель маленького хлопчика, та п’яна бійка в барі захоплюють увагу читача, мов при перегляді типового — в хорошому сенсі — американського фільму чи серіалу. Тож хочеться зазначити, що вже з перших сторінок відчутна по-голівудськи гарна письменницька майстерність Крюґера.
Однією з родзинок роману є протестантська Америка: нюанси життя родини пастора-священика Методистської церкви. Цікаво, що протестантська Об’єднана методистська церва у США займає за чисельністю своїх прихожан друге місце. І хоч історія Сполучених Штатів тісно пов’язана з протестантизмом і релігійним плюралізмом, канонічно-традиційна для західного світу Римо-католицька церква за чисельністю вірян усе ж переважає.
У деяких персонажах ще й досі сидить жах Другої світової війни. Жах відповідальності за кожну заподіяну, хоч і ворожу, смерть. Крізь роман пролягає наслідок двох воєн, двох несправедливостей світових агресивних імперій: німецького фашизму, що точився за межами США, та боротьби білих європейських колоністів проти індіанців на рідній землі останніх. Своєрідний осуд звучить у рядках «Звичайної вдячності» щодо боротьби індіанців та білих європейців. Герой-оповідач, здається, підтримує етнічні народ Нового Світу, нарікаючи на спотворення «блідошкірими» історичної достовірності в підручниках і своїм повсякденним зневажливим ставленням.
У книзі гостро підкреслені соціальні проблеми: класові розбіжності між багатими й бідняками, вороже ставлення, цькування людьми «нормальними» людей «інакших» тощо.
Здавалося б, це роман про події, пов’язані з життям підлітка Френка Драма і його родини. Але водночас виникає відчуття, що перед читачем розгортається історія, тісно переплетена з життям більшості мешканців містечка Нью-Бремен, де живуть Драми. Ясно постають краєвиди, місцева історія з початками від німецьких поселенців, пристрасті навколо індіанців племені Сіу, драматична доля місцевого славетного сліпого композитора Еміля Брендта та його багатої родини, котра володіє броварнею.
Пристрасті ж у Нью-Бремені нічим не поступаються драматичному серіалові. Часом навіть виникає думка, що ось-ось на одній зі сторінок роману розкриється родинна таємниця про позашлюбних дітей абощо.
«Звичайна вдячність» містить потужну емоційну складову, яка належить перу тонкого художника-психолога й зазвичай є однією з ознак якісної літератури.
Це незвичайний детективний роман, що є водночас і психологічним трилером, і пронизливою драмою-трагедією, і сповіддю довгих спогадів, наповнених болем, любов’ю, ніжністю, благородним людським прощенням та смиренням перед невідворотною вічністю.
Юрій Мостовий