Філіп К. Дік. Затьмарення. — Київ: Комубук, 2016. — 336 с.
Філіп К. Дік (1928 — 1982) — відомий американський письменник середини ХХ ст. якому вдалося прожити порівняно недовге, зате насичене і яскраве життя та створити близько півсотні романів. Чи не найвідомішим з них є «Затьмарення», написаний у 1977 році.
Події, описані в романі, відбуваються в 90-х роках ХХ століття. Автору бачилося, що в недалекому майбутньому експериментами з наркотиками нікого не здивуєш. Їх вживання стає доволі звичною справою для багатьох людей, зокрема й для головного героя роману Боба Арктора та його друзів, з якими він разом мешкає. Молоді люди захоплюються популярним «Препаратом С», зловживання яким є дуже небезпечним та руйнує мозок. Природно, що уряд Сполучених Штатів не може залишитися осторонь, його агенти здійснюють нагляд за залежними від препарату. Відповідно, за будинком Арктора та його друзів доручили шпигувати агенту Фреду.
Певна річ, зловживання наркотиком не могло не накласти відбиток на Боба, відповідно, сприйняття ним реальності змінилося. Він починає плутати реальні події з мареннями та вигадкою, в нього трапляються провали в пам’яті. Та й з дівчиною, яка йому подобається, він ніяк не може налагодити стосунки. Описи деградації Боба моторошні та викликають відчуття страху. Читач має змогу зануритися у внутрішній світ залежного, проникнути в його думки, що з часом плутаються та нашаровуються одна на одну.
Слід визнати, герої роману вдалися автору живими. Вони, володіючи різними характерами, розкривають свій внутрішній світ не тільки через рефлексії та діалоги, але й вчинки, які гармонійно доповнюють образи та дозволяють краще їх зрозуміти.
Роман «Затьмарення» — твір багатоплановий. В першу чергу, це фантастичний трилер, в якому показано бачення автором майбутнього, описані технології, які на той час бачилися Діку актуальними та конкурентоспроможними в майбутньому. Цікаво, що йому майбутнє бачилося дещо інакше технологічно розвинутим, ніж це було насправді. З іншого боку, «Затьмарення» можна трактувати як антиутопію, в якій змальоване суспільство, що все глибше і глибше грузне в наркотичній залежності. Окрім того, це роман про субкультури, соціум та його проблеми. Автор препарує певні верстви населення, описує їх спосіб життя. Він не засуджує чи схвалює людський вибір. Просто говорить про нього та допомагає зрозуміти. В примітці Дік зазначає: «Це — роман про людей надзвичайно суворо покараних за свої дії. Вони прагнули задоволення, але водночас поводилися, мов діти, що бавляться посеред дороги».
Слід розуміти, що підґрунтям для написання «Затьмарення», безперечно, став життєвий досвід Діка: він сам зловживав амфітамінами та відмовився від співпраці «стукачем» з ФБР. Написавши його автор собі не зрадив — в ньому, як і в багатьох інших його романах, панує гнітюча атмосфера. Хоч відразу слід обмовитися, що це не мінус, а фірмовий стиль автора.
Роман, створений Діком — відвертий, жорстокий та сумний. Життя залежного від наркотиків показано без купюр. Звертається увага на те, що це дорога в небуття: перетнувши певний рубіж герой, втрачає не тільки зв’язок із реальністю, а й себе.
Попри тематику та певну песимістичність роман «Затьмарення» читається легко. Та це заслуга не тільки автора, але й перекладача Гєника Бєлякова, який адаптував текст для українського читача. На жаль, обсценна лексика, яка присутня в творі, змушує переглянути вік потенційного читача. Книжка, опублікована першою українською платформою краудпаблішингу Komubook, вдалася ошатною, з твердою обкладинкою приємної текстури та текстом, надрукованим зручним для читання шрифтом.
Роман «Затьмарення» присвячений гостросоціальним проблемам і, можна сподіватися, що він зацікавить не тільки шанувальників автора і любителів фантастики, а й усіх, кому цікаве суспільство та його субкультури.
Микола Петращук