Олег Лишега. Поцілунок Елли Фіцджеральд. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015.
До книжки, яку Олег Лишега впорядковував упродовж останніх років життя, ввійшли есеї, переклади й вірші. Видання складається з двох частин, кожна з яких є втіленням мрії про окремий томик. Перша частина («Поцілунок Елли Фіцджеральд» — за назвою однойменного есею) нагадує про нездійснене бажання Грицька Чубая написати книжку про любов до джазу. Есеї «Поцілунок Елли Фіцджеральд», «Час», «Лозанн», «Торс» та інші є радше ліричними мемуарами, майстерним поєднанням сповіді, спомину і поезії, ніж власне творами про джаз. Костянтин Москалець має рацію, називаючи їх у післямові «джазовими імпровізаціями».
Другий розділ вирізняється розмаїттям творів і голосів. Перед нами Лишежина книжка про Америку, яка відкриває поетове бачення цього континенту. Його візія не має нічого спільного зі світом голівудських фільмів. Лишега представляє трансцендентний вимір материка.
Почасти наслідуючи ірландців, які звуть свою країну «Emerald Isle», Лишега називає батьківщину індіянців, філософів (Генрі Торо) і поетів (Робінзон Джеферс) «America Emeralda». Смарагдова трава на горі Нітані, неподалік від Лемонту, смарагдові гірські хребти Апалачі вздовж океану, смарагдовими здаються індіянські міти, які переносять нас у часи, «коли ще світ був свіжий», а зв’язок між людьми і звірами — тіснішим. Щось від смарагду мають і щоденникові записи Генрі Торо, яким притаманне уважне ставлення до природи, туга за первозданністю і майже антична афористичність вислову. Для перекладу Лишега обрав саме фраґменти щоденника або «Журналу», літературна вартість якого, на думку знавців, перевершує навіть знамениту книжку Торо «Волден».
Поезія Робінзона Джеферса, представлена повніше, ніж у збірці вибраного «Зима в Тисмениці», вражає гуманністю свого інгуманізму: для Джеферса людина з її радощами та проблемами є не центром усесвіту, а важливою частиною великого цілого. Щемкі спогади про напівхорвата-напівіндіянця Ріка і час, проведений із ним, коли Лишега був стипендіятом Фулбрайта у Пенсилванії, стали приводом до написання «Листа». Вірш «Сокіл», написаний англійською мовою і присвячений Рікові, є блискучим поетичним переосмисленням історії, як Джеферс споруджував «Соколину вежу».
Ці есеї і переклади розкривають духовні шукання автора. Книжка зацікавить усіх, для кого, за висловом Володимира Єрмоленка, «мислити і жити — це два береги однієї річки». Адже це передовсім пропозиція альтернативного мислення або запрошення у світ, де слова «Людина», «Любов», «Природа» вимовляють із такою ж повагою і трепетом, як і слово «Бог».
Катерина Девдера, Часопис «Критика»
Читати також: Їх було двоє, і міняли вони маски. Рецензія на збірку Олега Лишеги «Лі Бо, брате Ду Фу»,
Читати також: На Форумі видавців назвали 20 найкращих книг 2015 року