Янсі Р. П’ята хвиля: роман / Рик Янсі ; пер. з англ. О. Бойко. — К. : Видавнича група КМ-БУКС, 2016. — 448 с.
Український переклад «П’ятої хвилі» Рика Янсі засвідчує новий рівень книгоіндустрії в нашій країні: видання підготовлено спеціально до екранізації. «Читайте роман. Дивіться фільм» — гасло, винесене на обкладинку роману.
«П’ята хвиля» — роман-катастрофа, можлива версія зустрічі людства з «Чужими». По суті, типова американська екшенівська історія, в якій героїні (феміністичний поворот) Кассі Салліван потрібно перемогти «глушників» (песведолюдей, у яких «чужа» чиста свідомість захопила свідомість людини й розчинила її в собі), рятуючи весь світ.
Безперечно, Р. Янсі прагне урізноманітнити сюжет, зробити його мелодраматичним і, по суті, по-голлівудськи масово перетравлюваним. Фактично структура романної оповіді від Р. Янсі — це модифікована вальтерскоттівська модель роману: історичний наратив + love story. У Янсі перший компонент заміщено катастрофічним, на тлі якого розгортаються різні драматичні події (смерть матері, розлучення з братом Семмі, потрапляння в різні пастки й можливість загинути тощо). Письменник ускладнює колізію через введення до роману «трікстера», красивого хлопця Евана, наділеного особливою «роздвоєністю».
У «П’ятій хвилі» наявні елементи утопії (коли дітей привозять на спеціальну базу та нумерують, перетворюючи на рабів-виконавців, по суті, жорстоких убивць) і антиутопії (Кассі будь-що мусить знищити систему Зла, зруйнувавши базу Чужих та звільнивши брата). Р. Янсі обігрує різні популярні структури сучасного роману, напевно, розраховуючи, що його текст таки перетвориться на кіноадаптацію, що, зрештою, і сталося.
Поряд із головною лінією у стилі екшену в романі герої натрапляють на складні філософські питання про те, що є життям, у чому його сутність, чи є Бог на світі, чому життя — це загроза й боротьба… Ці рефлексії героїв, безперечно, ускладнюють загальну тканину роману, досить невибагливу та передбачувану. Ім’я головної героїні повністю звучить як Кассіопея: так названо і «сузір’я королеви, прив’язаної до свого стільця в північному небі, — вона була вродлива, але пихата, і морський бог Посейдон покарав її за пиху, лишивши кружляти у небі. Грецькою її ім’я означає “велеречива”» (с. 17-18). Кассі — з тих дівчат-підлітків (їй шістнадцять), які мають характер. Чудом порятована від смерті, вона й надалі готова боротися проти системи Зла, яку хочуть сформувати Чужі.
Сам образ Чужого в Р. Янсі здобуває нових відтінків: ідеться про прибульців, які постають у вигляді чистої свідомості. Це не монструозні чужі, яка крапають слиною з ікластої пащеки. Новий тип Чужих подібний до вірусу, проте йдеться про ще тоншу матерію, позбавленого фізичного стану. Окремі сюжетні лінії в епопеї Янсі нагадують трансформовані сюжети з романів про Другу світову війну та нацистські дії. Табір смертників, у якому Чужі перетворюють дітей на машин смерті, — це, по суті, той-таки Аушвіц або Заксенгаузен.
У «П’ятій хвилі» вкотре показано беззахисність людства перед загрозою інопланетного вторгнення. Хоча Чужі, як мені здається, — це лише ширма, симулякр, за яким сховано спробу показати кінець світу, який може настати не через «глушників», а в результаті добре відомої людської діяльності: війн, ядерних винаходів, супертехнологічної зброї, нових вірусів… Перша хвиля — знеструмлення (критика гіпертрофованої залежності людства від традиційних носіїв енергії, які, зрештою, все одно обмежені), друга — потоп (як зазначають сучасні науковці, військові технології та військові експерименти справді можуть спровокувати цунамі), третя — жахлива пошесть (головний герой роману «Інферно» Д. Брауна також прагне створити небезпечний вірус, який має винищити більшу частину людства, тож у романі Р. Янсі — виразна критика секретних розробок нових вірусних штамів), четверта (sic! найнебезпечніша) — зустріч із собіподібною небезпекою. Метафорично цю хвилю можна інтерпретувати як умовну зустріч людини з собою, тобто з найбільшим джерелом катастроф, яке колись було на планеті. У романі в особливий спосіб ще й репрезентовано мотив (не)довіри до собіподібних.
Безперечно, шанувальникам фантастики, фентезі, романів-катастроф та антиутопій, а також прихильникам сучасного кіно «П’ята хвиля» сподобається. Роман має динаміку, часом гострий драматизм, часом масово перетравлювані «філософські питання». Проте поява цієї епопеї в досить пристойному українському перекладі Ольги Бойко засвідчує, що українська книжкова індустрія має значні перспективи.
Дмитро Дроздовський