Катя Петровська. Мабуть Естер. Історії. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2015. – 228 с.
В моїй родині було все, думала я зарозуміло:
один сільськогосподарник, багато вчителів,
провокатор, по одному фізику та лірику, але
передусім були незчисленні легенди.
Катя Петровська «Мабуть Естер»
Відносно недавнім відкриттям у німецькомовному літературному просторі стала українсько-німецька письменниця Катя Петровська, яка увірвалася в нього з романом «Мабуть Естер». У 2013 році вона одержала за нього престижну літературну премію Інґеборґ Бахман. Письменниця народилася в Києві, але зараз мешкає в Німеччині. Її книжку «Мабуть Естер» в перекладі Юрка Прохаська минулого року опублікувало видавництво «Книги – ХХІ» в серії «Бібліотека німецькомовної літератури».
Одразу слід зазначити, що формат твору важко визначити однозначно, адже він перебуває на стику різних жанрів. Це і роман, головна героїня якого стає приватним детективом і по дрібницях збирає матеріал про минуле власної родини та знаходить її сліди в історії. Це і тревелог, в якому авторка розповідає про мандри, до яких вдалася під час пошуку, та ділиться враженнями від побаченого, переосмисленого, пережитого. Ще також й інтимне дослідження власного родоводу, пошуки особистих коренів.
Головні герої книжки, окрім Петровської, – її далекі й близькі родичі, долі яких часто є дзеркальним відображенням європейської історії минулого сторіччя. Дехто з них, як прадідусь авторки Озіель Кржевін та його донька Роза, навчали глухонімих дітей у Колі, Каліші, Лімановій, Варшаві, Києві. Тоді як її двоюрідний дідо Юда Штерн був терористом і в Москві здійснив замах на німецького посла. Багато з них стали жертвами Другої світової війни та Голокосту. Зокрема, прабабуся по маминій лінії Анна та її донька Льоля загинули в 1941 році в Бабиному Яру. А батькову бабусю, імені якої він не пам’ятає, але, як йому здається, «її звали Естер» (звідси й назва книжки), тоді ж застрелили біля власного будинку. Дідусь Василь по маминій лінії пройшов через німецький полон та концтабори.
Мандруючи місцями, де її родичі залишили сліди, Петровська подорожує часом. Відповідно її дослідження є не тільки цікавою спробою пошуку власної сімейної історії, а й незвичною реконструкцією, нехай і через призму родинного минулого, історичних подій ХХ сторіччя з його революціями, тоталітарними диктаторськими режимами, війнами, голодоморами, злочинами проти гідності.
Композиційно твір Катя Петровська поділила на розділи. Це не класичні оповідання з чіткою структурою, а скоріше замальовки, в яких авторка або згущує фарби, щоби акцентувати увагу на деяких моментах чи персонах, або ж навпаки, впускає когось із виду. Слід розуміти, «Мабуть Естер» не є класичною історичною хронікою. Це пронизана сумом розповідь про пошук минулих поколінь, спроба відновити про них пам’ять та одночасне переосмислення власного місця в сучасності.
«Мабуть Естер» Каті Петровської приверне увагу шанувальників сучасної європейської прози та всіх, кому цікава історія минулого сторіччя.
Микола Петращук