Вейр Е. Марсіянин: Роман. — К.: KM Publishing, 2016. — 416 с.
Це роман-інтрига. Ще б пак! Марк Вотні сам-один на Марсі, й щодня будь-яка дрібниця може вкоротити йому віку. І головне питання не в тому, виживе чи ні, а в тому, як він проживе там іще бодай тиждень?
Марк Вотні — пристосуванець. Коли він лишився наодинці з пустелею, вибір у нього був: гніватися, здатися чи пристосуватися. Вотні не раз подумки відзначав, що ця планета хоче його вбити. Та йому вистачило глузду ставитися до правил Марса іронічно, але з повагою. Він не уподібнюється герою байки, який лає вітер. Він сприймає всі «вибрики» Марса як належне, й продовжує робити свою марудну справу день за днем.
Отже, перше, що має винести Марк Вотні, і що само собою розуміє читач: на Марсі немає дрібниць. А хіба не так на Земліі? Друге. Якщо будувати прогнози так, як звик на Землі, все полетить шкереберть, тому що Марс — це інший світ. Хочеш вижити — думай не так, як звик. А хіба в нашому світі, який змінюється щодня, по-іншому?
Марк імпонує. Він щодня робить ну майже неможливе. Та він не приторно-всемогутній «супермен». Він марнує час за серіалами, скаржиться, що давно не бачив жінку, кпинить із керівництва NASA і своїх друзів-астронавтів, мріє по поверненні додому виставити всім пиво й знає рецепт «нічогенького» чаю. Він буває смішний (коли в нього вже їде дах від диско), але не сумніваєшся, що він — справжній чоловік і дійсно герой. До речі, жодного слова про «любовні справи» Марка немає. Хіба що невеличке зауваження, що до нього як до ботаніка жінки в чергу не стають. Натомість тепер (мріє Вотні), коли (чи якщо…) він повернеться, у нього все-таки є шанс.
У мережі жартують: якщо зараз діти знову захочуть бути космонавтами, то в усьому винен Марк Вотні.
Друкарські «ляпи»
Їх, на жаль, багато. Зліплені слова. Мала літера замість великої. Розірваний склад при переносі. Завдяки тому, що сам Вотні жартує, як ненормальний (хоча, спробуй залишитися ТАМ нормальним), такі друкарські помилки теж здаються жартом і не псують настрій.
Улюблені цитати
У витонченої і відшліфованої техніки «гатіння в стіну» виявилися недоліки.
Схоже, все спрацювало як треба. Шви здавалися міцними, а смола затвердла на камінь. Однак я приклеївся до шолома рукою.
Припиніть реготати!
Словосполучення «кіловат-годин на сол» важко вимовити. Я збираюся вигадати нову одиницю виміру. Одна кіловат-година на сол… можна ж назвати як заманеться… назву «пірат-ніндзя».
А тепер припинімо реготати. У книжці мовиться про важливі речі: сила волі, жертовність, самотність і страх від невизначеності. Й «крутість» Марка не в тому, що він вигадував, як себе прогодувати, а в тому, що він продовжував працювати, хоча не знав напевне, чи є сенс.
Роман нам нагадає, що не можна недооцінювати дрібниці. Що важливо вміти перевтілюватися, змінювати свій спосіб думання, але залишатись людиною. Кажуть, що книжка (416 сторінок) набагато глибша за фільм (144 хвилини). Але ми порівнювати не станемо. Зрештою, і фільм не лишився без нагород, і роман читачі багатьох країн полюбили. Нам він теж потрібен, бо оздоровлює, змушує переглянути ставлення до негараздів і зіставити їх із проблемами людини, яка виживає, коли умов для цього немає.
Даша Кучеренко