Веллс Герберт Джордж. Невидимець. Машина часу / пер. з англ. Микола Іванова. — К. : Наш формат, 2015. — 240 с.
Перевидання уже класичних творів англійської наукової фантастики кінця ХІХ століття сьогодні має свою особливу актуальність. У видавництві «Наш формат» вийшов друком Герберт Джордж Веллс — два його романи «Невидимець» і «Машина часу» в перекладі Миколи Іванова. Перекладач належить до тих, хто на довгі роки був викреслений із пам’яті української культури, зокрема, на офіційному, публічному рівні. Блискучий знавець іспанської, французької та англійської мов, перекладач Бласко Ібаньєса, Віктора Гюго та Марка Твена, Микола Іванов був змушений емігрувати з Радянського Союзу до Німеччини. Його подальша доля на еміграції не була досліджена, досі немає повної біографії цього видатного перекладача, який доклався до розбудови українськомовної іспаністики та став тлумачем уже згаданих творів Герберта Веллса. М. Іванов загубився в часі, бо радянська ідеологічна машина зробила усе для того, щоб спершу фізично знищити перекладача у Гамбурзі, а потім стерти і пам’ять про нього. Родина М. Іванова так і не повернулася до СРСР.
Перевидання класики англійської наукової фантастики, яке здійснив «Наш формат», уже від перших рядків засвідчує, що ми маємо справу із перекладом іншої епохи, іншої стилістики української мови. «…Подував колький вітер, сипав і крутив сніг — останній того року» (с. 5). Не певен, що слово «колький» часто трапляється у сучасних перекладах, проте ця лексема досить точно передає описувану ситуацію. Загалом переклади обох романів Веллса читаєш на одному подихові: М. Іванов — знавець української мови, чудовий лексиколог і стиліст, який прагне максимально точно передати іншомовну реалію, роблячи фінальну версію перекладу адаптованою для українського читача. «Зчинилася справжня тиснява. Перепало, мабуть, кожному. Тямущий, як завжди, Сенді Воджерс завдяки страшному ударові в ніс набрався ще більше тями, перший вихопився в двері й чкурнув надвір» (с.41). У перекладі цього фрагменту нічого не забрати й не додати. Усі відповідники точні, у синтаксичному плані також члени речення на своєму місці. Натомість культура видання «шкутильгає». Романи видано на досить поганому папері й доволі дрібним кеглем. Тексти, напевно, були відскановані, бо у виданні трапляються коректорські недбальства («Мар-вела», с 59). Їх достатнім чином не вичитано, десь слова просто насуваються одне на одне. Звичайно, культура видання у цьому разі не дає підстав для похвали. Передмову до книжки також потрібно читати зі збільшувальним склом.
Г.Дж. Веллсу випало жити на зламі епох (1866-1946). Письменник пережив зміну століть, які в художньому плані були позначені переходом від реалізму (позитивізму) до модернізму (суб’єктивізму), революції, Дві світові війни.
Роман «Невидимець» -це історія про людину, яка, подібно до апологета позитивістського світогляду, прагне розкрити таємницю світобудови, послуговуючись науковими підходами. Вивчаючи секрети пігментів та працюючи з оптичними формулами, науковець Гриффін вдається до експерименту над собою. Чоловік утрачає здатність відбивати, поглинати й переломлювати світло, проте від цьо го він не стає щасливішим. Гриффін – мрійник, романтик, ідеаліст, який віддано служить науці й віддає молодість експериментам, які мають допомогти наблизитися до карколомного відкриття. Науковець хоче здобути нечувану силу, проте він, подібно до Дон Кіхота чи героїв О. де Бальзака, стає заручником власного фанатизму. Перемігши таємницю фізики, герой не зміг перемогти людського.
«Машина часу» – так само роман про нове розуміння чотирьох вимірів реальності. І герой, зрештою, розчиняється десь у міжчассі.
Веллс відчував нову епоху й фактично передбачив її нові проблеми й виклики перед людиною Модерну. Прагнення науки не рятувало від життя, сповненого непередбачуваного, емоційно наснаженого й конфліктного. Проте внесок Веллса в історію англійського роману важко переоцінити, як і перекладацьку діяльність Миколи Іванова, який сьогодні повертається до українського читача «із забуття у безсмертя».
Дмитро Дроздовський