Віґдіс Йорт Йорґен + Анна = любов : роман / Пер. з нор. Наталки Іваничук – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 160 с.
Хоч дитячу сексуальність відкрито уже давно, а психологи хором і поодинці торочать, що свідомість малюків переповнена складними і неоднозначними процесами, якась сила не дає дорослим, навіть найосвіченішим і найрозумнішим, у це повністю повірити. Книга «Йорґен + Анна = любов», звичайно ж, про перше підліткове кохання. Але вона й про те, як дорослі недооцінюють світ дитинства, вважаючи його пласким і наївним. Діти, своєю чергою, звичні до такого ставлення, починають підігрувати дорослим у прагненні спростити внутрішній світ своїх чад. Малюки приймають правила гри, у якій їх легко купити шоколадками, обдурити примітивною брехнею і розрадити безглуздими жартами, бо інакше – вони знають! – дорослі просто злякаються. Злякаються того, що ці маленькі янголятка чудово розуміють, у який жорстокий і невблаганний світ вони їх привели.
Сюжет книги «Йорґен + Анна = любов» простий. Рішуча і смілива забіяка Анна закохується у симпатичного новачка з паралельного класу і вступає за нього у битву не на життя, а на смерть зі своєю однокласницею Елен. Власне, Йорґен у романі не дуже важливий, хоч у заголовку його ім`я за старою патріархальною традицією і стоїть першим. Важливо інше – престиж. Престиж бути у стосунках з хлопцем, якого, немов легендарна Гельґа-розбійниця, відбила у першої красуні класу. У принципі ніщо не заважає Анні спокійно кохати Йорґена, написати йому любовного листа, ходити з ним, як закохана пара, і таке інше, що можна вигадати у десять років із представником протилежної статі. Але ні! До цієї гри Анна сама залучає Елен, яку в класі «вважають» гарнішою за неї. Вона пише цій дівчині фальшивого любовного листа немовби від Йорґена, і починаються – інтриги, плітки, наклепи, шантаж, розбиті коліна, носи і серця, відрізана коса, сльози розкаяння…
Кульмінацією роману можна назвати той момент, коли Йорґен зрозумів, що він цікавить Анну не як хлопець, а як особливо цінний трофей, і його хлопчачо-чоловіче его стало дибки. Це змусило Анну відволіктися від своїх інтриг і звернути увагу на Йорґена… Словом, ситуація за концентрацією драматизму цілком доросла. Та що це я знову? Адже немає ніяких дітей і дорослих. Є люди, яким треба будь-що утвердитися в соціумі, а чи то є соціум дитсадка, чи солідної фірми, не так важливо.
Особливо смішними вийшли у цьому романі норвезькі батьки і вчителі. Вони поводять себе як справжнісінькі роззяви, вірячи погано прикритим брехням, не помічаючи очевидних речей. Вони налякані різними страхіттями із телевізора, книжок і журнальних статей. Їм скрізь ввижаються педофіли і душевні травми. Вони намагаються передати дітям у спадок свої мрії, своє непрожите життя. Можливо, якби не курси свідомого батьківства, поради з яких виразно просвічуються у сценах мамулуватих спроб пробитися через панцир тінейджерської незалежності, вони б трохи розслабилися і інколи були з дітьми просто собою. Але ж бути собою – значить бути недосконалим, не завжди чистити зуби, грати на гроші і їсти нездорову їжу, а це ж велике педагогічне зло. Хоч нещирість, може, зло і більше…
Таким чином, не маючи поряд адекватних носіїв досвіду, у яких би можна було навчитися правил гри під назвою життя, діти у своєму середовищі створюють правила-кліше і намагаються їх втілити в реальність. «Треба бути закоханим,» – було сказано між ними одного дня. І всі кинулися шукати собі пару. Не заради пари – просто, щоб не відбитися від гурту. «Чим сильніше кохання, тим важче його відстояти від зазіхань довкілля,» – цю аксіому Анна винесла із страшилок старшого брата про Гельґу-розбійницю. І тут же стала своє кохання захищати, хоч до цього на нього ніхто і не нападав.
Діти пробують, помиляються, охоче гризуть яблуко добра і зла… Але життя пише все набіло. І дитячі помилки не раз відлунюватимуть у дорослому віці. Книга «Йорґен + Анна = любов» зайвий раз нагадує батькам, що треба бути поруч. Якось так вивернутись, щоб бути поруч. А для дітей це буде просто історія, як Анна покохала Йорґена. Хоч знову: немає ніяких дітей…
Вікторія Вітер