Георгій Чорний. Київ досвітній. – К.: Гамазин, 2014. – 172 с.
Перед вами – науково-популярне видання, в якому досліджується минуле прадавньої України та раннього (досвітнього) Києва. Дослідження ґрунтуються на здобутках лінгвістики, генетики, математики, географії, археології та інших наук, і в цьому – унікальність книги. Саме комплекс наук, об’єднаних спільною метою вирішення проблеми, дозволяє розкривати найскладніші загадки дописемної історії людства, яка «прочитується» не тільки у викопних матеріальних рештках життєдіяльності людей. Виявляється, її можна «прочитати» також у генах сучасних нащадків давніх людей і в їхніх мовах. До того ж, мовні і генні свідки минулого людства набагато довговічніші за матеріальні, що дозволяє заглянути в історію людства значно глибше, ніж здатна на це археологія. Недавно проведені генні дослідження показали, що більше половини сучасних українців є прямими нащадками одного й того ж Прадавнього Батька, який жив на території сучасної України біля 10 тисяч років тому. А це означає, що родовід українців тягнеться, не перериваючись, щонайменше від Трипільських часів до наших днів. Виходить, основне ядро трипільців, аріїв, скіфів, гунів та інших наддніпрянців постійно залишалося на території сучасної України, нізвідки ці народи не приходили, а були корінними жителями Наддніпрянщини. Цей висновок підтверджують також мовні свідки, збережені мовою санскрит, древні священні знаки аріїв у вигляді свастик, викладених давніми русичами на внутрішніх стінах Софійського собору Києва, а також предмети побуту та звичаї українців.
Зіставлення джерел інформації, створених різними мовами і народами, в тому числі Біблії, показало: назву «Київ», що походить від слова «камінь», започаткували первісні фіни ще до появи на землях Наддніпрянщини індоєвропейців, а отже цій назві – багато тисяч років. Виходить, нею користувались і трипільці, які проживали на київських пагорбах після первісних фінів, і народи, які проживали тут після них, бо інакше вона не змогла б дожити до наших днів.
Комплексне застосування математичних, лінгвістичних та географічних досліджень інформації про наддніпрянські міста, яку повідомив у своєму творі «Географія» давньогрецький учений Клавдій Птолемей, показало, що під назвою «Метрополіс» ховається давній Київ, а під назвою «гуни» – його мешканці – кияни, назва яких неточно передана давньогрецькою мовою. Повідомлення Птолемея – це найдавніша поки що писемна згадка про Київ, яка, згідно з прийнятою у світі традицією, дає підставу відзначити у 2050 році обґрунтовану ювілейну дату – 1900-річчя Києва. І не тільки Києва. Інформація Птолемея дає таке ж право українським містам Чернігову і Любечу, білоруській Орші та польському Кракову, згаданим у творі Птолемея під іншими назвами, які у книзі розшифровано.
Загалом, книга має риси детективного пошуку історичних істин, що нагадує пошук несправностей у технічних системах, з якими автору, спеціалісту з ракетної техніки, довелося працювати не один десяток літ. Різниця тільки в більшій складності історичних процесів, більшій розмірності задач і складніших алгоритмах історичних пошуків.
Книга адресована молодому поколінню українців, яким належить продовжити славний шлях своїх предків, відстоюючи цілісність і незалежність України, її мову, її самобутність.
Михайло Швидкий