Вперше роман Генріха Белля «Груповий портрет з дамою» вийшов друком у 1971 році, а вже за рік письменника було удостоєно Нобелівської премії з літератури. В обґрунтуванні Академії відзначено, що нагороду вручено за творчість, яка «стала вагомим внеском у відродження німецької літератури».
Очевидно, що так і мало статися, адже відбудова незмінно супроводжує повоєнний час. Письменники ж при цьому рятують долі, які понівечила війна і наново народжують в суспільстві Людину.
«Груповий портрет з дамою» — це, якщо дозволите, навіть не портрет, а автопортрет Німеччини ХХ сторіччя. Отже, знайомтеся: перед вами — Лені-Німеччина. Роман побудовано на основі розповідей людей, у яких вони рефлексують про долю країни (іноді чужої для них — коли слово беруть військовополонені). Записані автором свідчення дозволяють здолати соціально-історичний шлях завдовжки кілька складних десятиріч упродовж трьох із половиною сотень сторінок. У певний момент читач усвідомлює, що межа між художнім вимислом та реальним життєписом цілої держави геть стерта. Та це й на краще, бо дозволяє глибше перейнятися зображеним.
На основі отриманої інформації автор відновлює цілісну картину тогочасної Німеччини. Кожен опитаний персонаж говорить від імені широкої соціальної групи. Проникненням в окремі родини, невеликі трудові колективи та міцно ієрархізовані структури, автор доказово розбиває міф про монолітність націонал-соціалістичного суспільства періоду Райху. Факт, що Німеччина зразка від 1933 року і до закінчення Другої світової війни, і навіть сьогодні видається жахливою вбивчою машиною. Але гадана міць, власне, й трималася на страхові та внутрішніх репресіях.
Із розповідей обриси на полотні стають чіткішими. Але ж як щодо головної героїні? Лені-Німеччина, зронивши всього кілька реплік, кам’яніє в мовчанні. І лише три С промовляють за неї: С. І — сльози, С. ІІ — сміх, С. ІІІ — страждання. С. І за скривдженими народами й загиблими синами. С. ІІ проявляється, скоріше, не в сміхові як такому, а, радше, в скороминущій посмішці, бо без неї все живе приречене на погибель. Над цим усім витають і випалюють зсередини чорні орли безкінечних С. ІІІ. Німеччина двадцятого сторіччя двічі причинялася до самокаліцтва війною та прирікала себе на болісне переживання згаданих вище трьох станів.
Після війни Лені вдається до «короткочасної політичної діяльності». Обездолена переможеним режимом наці, вона схиляється до лівих рухів. Вродлива молода дівчина, зі свідчень місцевого партійного діяча, стала «дуже гарною декорацією», але, зізнається він далі, фрау Пфайфер «справді була з нами, але ми не були з нею». Власне, так і стається з історіями кожної держави, і Німеччина в цьому не виняток: нові політики спекулюють традиційними гаслами про міць, відродження, давню історію, єднання, etc на власний розсуд.
Зі стилістичного боку вражає майже маніакальна увага автора до деталей, напіввідтінків, реплік, мовлених голосом стишеним і часто з пересторогою. Тепер зрозуміло, чому наратор в іронічній манері описує себе як «прикро відданого фактам». Славнозвісна німецька акуратність виявляється навіть в бажанні прибрати з тексту слова, що уповільнюють творення розповіді. Так, щодо власної персони, оповідач застосовує скорочення «авт.», імена свідків (після побіжного знайомства) зводяться до першої літери прізвища, те ж стосується і часто вживаних словосполучень. І тільки Лені-Німеччина не зазнає на собі подібної економії, бо це ж про неї, її (авто-)портрет.
Безперечно, що поворотний твір Генріха Белля можна трактувати і як ретельно занотовану усну історію його країни в період важких історичних трансформацій. Записані свідчення настільки реалістичні, що з високою вірогідністю могли б належати цілком реальним людям, яких письменнику вдалося видобути з-під коліщат історії і показати їхні життя окремо від масштабних воєн та потрясінь ХХ сторіччя.
P. S.
В одному з моментів роману радянський військовополонений, що обрав лишитися в Німеччині, цікавиться чи не перейменовано ще Кіровоград? Відповідаючи через кілька десятиріч, говоримо, що тепер місто отримало іншу назву — Кропивницький.
Сергій Бабкін
The post Автопортрет Німеччини: віднайдення людини appeared first on Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал.