Поціновувачі нон-фікнш кажуть, що художня література нічому не вчить, що читання романів і повістей — це просто розвага. Після цієї статті у людей, закоханих в художку, буде більше аргументів на випадок подібної дискусії.
Я обожнюю дізнаватися про захоплення своїх друзів та обговорювати їх. Тож декілька тижнів тому, я сказав своєму другові: «Ти любиш читати». Після цієї фрази, він подивився на землю, струсив бруд зі взуття (на той момент ми були в приміщенні, і його взуття було чистим) і відповів: «О, так я люблю фантастику і прочитав декілька книг Патріка Ротфусса та Брендона Сендерсона. Саме таку літературу, я обожнюю найбільше».
«Такі книги»? Я був приголомшений його відповіддю та схвильований тим, що ці письменники пишуть такі книги, а мій друг їх читає. Та й він сам погодився, що ці видання не приносять ніяких знань.
З цим твердженням погодяться багато людей. Історії про орків, чаклунів, драконів та пошуки щастя в потойбічних світах — можна приймати тільки на віру. Таким чином фантастика — безглузда. Ви не отримуєте від неї нічого, окрім миттєвих розваг. Фантастичні книги — це літературний компонент бездумних блокбастерів. Ось що кажуть про них люди.
Але чи є це правдою? Ні, ці твердження протилежні правді. Чим більше книга заснована на реальних подіях, тим менше освітніх функцій вона несе. Існує прямий зв’язок між вигадкою та освітою. Чим більше історія містить вигадок тим більшу освітню функцію вона виконує.
До нон-фікшн літератури відносяться книги, які засновані на фактах. Це біографії, мемуари, психологія та саморозвиток, навчальні посібники. Річ у тім, що люди мотивовані не тільки писати про визначних постатей та ділитися власними обґрунтованими знаннями, а й в тому щоб дати світу уявляння про винятковість цих постатей та час в якому вони жили.
Читаючи про досвід людей ви не навчитесь багатьох речей. Ви дізнаєтесь про неймовірні постаті або епізоди з їхнього життя, але ці події мають мало чого спільного з простими життям, яке проживаємо ми. Як говорив Марк Твен:
«Правда неймовірніша за вигадку, тому що вигадка зобов’язана триматися у рамках правдоподібності, а правда — ні».
У «Поетиці» Арістотель розповідає про логічну послідовність сюжету. Коли ви читаєте книгу, ви занурюєтесь в історію тільки тоді, коли сюжет логічно побудований. Там має бути логіка, яка стоїть за кожною дією. Логіка — це те, що робить навіть найдивнішу книгу неповторною та зрозумілою читачеві.
Нон-фікшн література не піддається логіці, художня ж окреслює її межі. Таким чином, ми можемо більше дізнатися про причини-наслідки життя, читаючи художню літературу. Автор такої літератури повинен створити персонажів, події та сюжет, засновані тільки на логіці.
Все це може здатися дещо абстрактним, тому подивімося на прикладі «Гобіта». Як визначив сам Толкін, гобіти — наче тепличні квіти, які весь час залишаються в своєму маленькому селі та не шукають пригод. Коли Гендальф, пропонує Більбо приєднатися до «Одинокої гори», купа гномів бере на сміх його пропозицію. Більбо і пригоди? Та він же гобіт! Але Більбо приєднується, задля того, щоб довести гномам, що вони не праві. Це створює інцидент, з якого витікає декілька логічних подій. Така ситуація може статися з чарівниками, гномами, яких деякі люди називають гобітами, проте, коли хтось каже тобі, що ти не зможеш зробити щось, ти робиш це і навіть більше.
Читаючи художню літературу, читач дійсно змінює шаблони думок. Це робить страшні та дивні вчинки людей більш зрозумілими.
За матеріалом сайту Bookstr
The post Чому художка краща за нон-фікшн? appeared first on Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал.